Без люльки, як без коня і шаблі не можна уявити козака. Люлька також була оберегом, талісманом, зігрівала у буквальному розумінні цього слова у походах. Втрата люльки вважалась поганою прикметою. Люльку кожен обирав прискіпливо, намагаючись знайти особливу, не схожу на інші. Добра люлька ставилась нарівні з «ясною зброєю» та шаблею.
19 травня 2020 року на платформі ZOOM бібліотека-філіал №4 організувала творчу зустріч із письменницею з Чернігівщини Оленою Сердюк-Печорною, авторкою літературних бестселерів «Грішниця», «Кола на воді» та «Фортеця для серця».
Вишиванко моя, вишиванко, Українців перлина свята! 21 травня 2020 року - Всесвітній День вишиванки, який за традицією ми відзначаємо кожного третього четверга травня, свято яскравого етнічного стилю нашого народу.
21 травня 2020 року о 10.00 у Полтаві стартує загальноміський флешмоб «#вдягни_вишиванку». Пам’ятники найвідомішим постатям України та нашим славним землякам Івану Котляревському, Тарасу Шевченку, Миколі Гоголю та Марусі Чурай будуть одягнені у національне українське вбрання.
Цієї весни всі державні та знаменні дати, численні різноманітні заходи для різних категорій населення міста відбуваються у незвичному форматі. Галузь культури, в період карантину, всі заходи має змогу організовувати лише он-лайн, використовуючи популярні нині соціальні мережі.
Щороку у третю неділю травня в Україні відзначається день вишиванки. У 2020 р. воно припадає на 21 травня. Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. У вишивці зашифровано наш генетичний код.
Краса українок чарувала і заворожувала, а природність і благородна загадковість надихали фотографів різних часів фіксувати це на світлинах. Обличчя, обличчя, обличчя… Усміхнені та серйозні, дещо розкуті та, навпаки, занадто зосереджені… Їх давно вже немає на цьому світі, їхні душі відлетіли у вічність… Та вони знайшли продовження у своїх дітях, онуках, правнуках, вони серед нас з вами, а чорно-білі світлини – звичайні докази їхнього існування. Такі фото, напевно, є в домашніх архівах багатьох родин.