Час роботи: 09.00—17.00, без перерви. Директор: Теницька Ольга Олександрівна.
Садиба видатного письменника-гуманіста, демократа, правозахисника Володимира Галактіоновича Короленка щиро запрошує полтавців та гостей міста.
У мальовничому куточку старої Полтави, на самому початку вулиці Короленка під номером 1 (стара адреса: вулиця Мало-Садова,1) стоїть одноповерховий білий будиночок із просторою дерев’яною терасою. Це обитель письменника широкого та яскравого обдарування Володимира Галактіоновича Короленка, який, маючи українсько-польське коріння, став класиком світової літератури кінця ХІХ - початку ХХ століття. Сюди він переселився із центральної частини міста, проживши там три перші свої полтавські роки, і вже тут, квартируючи на садибі лікаря Олександра Вікентійовича Будаговського, провів 18 останніх років свого життя (1903-1921 р.р.). Саме тут завершився його земний шлях й розпочався відлік вже посмертної слави. Початком діяльності музею можна вважати 1928 рік, коли родина письменника відкрила двері свого помешкання для численних відвідувачів, обладнавши у найбільшій кімнаті будинку виставку «Життя і творчість В. Г. Короленка», а також зберігши у первозданному вигляді робочий кабінет митця.
Першим директором музея Короленка стала старша донька Володимира Галактіоновича Софія Короленко. І ось уже майже 90 років двері короленківського дому гостинно відчинені для всіх охочих.
Варто лише через хвірточку увійти до садиби, і перед очима відвідувачів постануть два будинки: справа - меморіальний, куди можна потрапити через дерев’яну різну веранду, прямо - будинок з колонами для літературної експозиції, тимчасово діючих виставок та різноманітних заходів, як то: Короленківська ялинка, літературно-мистецькі вечори, театралізовані та музичні дійства.
Двір музейного комплексу залишається привабливим завжди, в усі пори року: навесні, коли крізь снігові проталини до сонця тягнуться тендітні стеблинки пролісків, і влітку, коли смарагдова зелень дерев запрошує перепочити у затінку, і восени, коли листя розфарбовується у сотні кольорів та відтінків, і взимку, коли сніг лягає товстою пухнастою ковдрою, а віти ялин срібляться у сонячному та місячному світлі.
Гості музею можуть перегорнути славні сторінки життєвого шляху письменника-громадянина, адже В.Г.Короленко – особлива постать в нашій літературі і історії: ніхто більше за нього не проникався біллю людей різного національного, релігійного та соціального походження. Вони також мають змогу поринути у світ чудових короленківських творів: «Діти підземелля», «Сліпий музикант», «Історія мого сучасника» та багатьох інших, які понад століття прикрашали сторінки шкільних хрестоматій, як живі і нетлінні квіти, а десятки поколінь вчилися саме з них гуманності і любові.
Минуле має свою магію. Руйнуються імперії, змінюються покоління, а минуле живе дякуючи проявам тієї ж матеріальної культури: ломберним столикам, віденським стільцям, варшавським ліжкам, гасовим лампам, шторам та ламбрекенам. У музеї зібрана оригінальна колекція речей декоративно-ужиткового мистецтва кінця XIX — початку XX століття епохи модерну, оригінальні світлини, рукописи самого В.Г.Короленка та інших письменників-класиків, книги із власної бібліотеки митця. Багата фондова колекція із понад 10 тисяч експонатів дозволяє віддати шану тій епосі, в часи якої жив і творив видатний полтавець.
Якщо обійти справа будинок з колонами, то далі можна завітати до саду (площа музейної садиби доволі велика, вона складає 0, 613 га). Екскурсанти мають змогу ознайомитися із 65 видами та формами рослин. Збереглося й декілька меморіальних дерев, які пам’ятають свого видатного господаря. Насамперед, це три столітніх куща кизилу. Майстер слова привіз їх або з півдня Франції, або із хутора Джанхот поблизу Геленджика на Кавказі. Кизил – порода долголітня, живе та плодоносить приблизно 300 років.
За часів Короленка подвір’я славилося своїм бузком. Він був різних сортів та відтінків: від білих та блідо-блакитних до темно-фіолетових, майже бордових. Зараз висаджені молоді кущі подібного різнобарвного бузку.
Відвідувачі шукають і знаходять у меморіальних залах особливу музейну тишу. На подвір’ї й далі, у садку, теж панує тиша, але вона особлива. Зрідка вона порушується то дзвінким криком соєк, то шурхітом трави під лапками білочок і їжачків, то рівномірним дзижчанням бджіл.
Той, хто завітає в цей заповідний куточок Полтави, назавжди залишиться його палким прихильником.
Беручи за основу специфіку території садиби, використовуючи весь можливий потенціал музейного простору, була запроваджена у повсякдення інтелектуально-розвивальна гра-квест «Скарби Короленківської садиби». Учасники проходять ряд випробувань, пов’язаних зі знаннями в області літератури, історії, географії, етнографії, мистецтва, оперують інформацією про життя та творчість письменника-демократа Володимира Короленка. Ця розробка викликала неабияке зацікавлення не тільки серед дитячої аудиторії; студентські й педагогічні колективи також неодноразово відшукували скриню з Короленківськими скарбами!
Серед оригінальних проектів особливе місце займає театралізована екскурсія та інтегрований урок з елементами психологічного тренінгу «Сліпий музикант» – психологічний етюд В.Г.Короленка». Ця екскурсія була розроблена на допомогу педагогам та дітям, які в шостому класі вивчають повість «Сліпий музикант», і дає можливість відвідувачам зануритися в особливий світ сліпонародженого Петра Попельського, майстерно створеного геніальною рукою Володимира Короленка. Разом зі сліпим хлопчиком діти проходять шлях внутрішнього зростання від «темряви» до «світла».
Із середини грудня і далі, аж до Стрітення, у музеї гамірно... Сотні дітлахів поспішають на Короленківську ялинку до Миколая й Діда Мороза, далі святкують Різдво, Василя та Маланки, палять опудало зими на Масляну... У цей період музейний простір стає казковим, сяючим, музичним, сповненим піднесеного настрою!
Музей В. Г. Короленка зберігає давню традицію пригощати гостей традиційним Короленківським чаєм, завареним на 20 травах.
План роботи
Афіша
Шукайте нас у соцмережах
Закони України