…Більшості полтавців відомі імена жінок, які своєю творчістю впродовж років прославляли наш край. Це легендарна Маруся Чурай, художниця Катерина Білокур, співачка Раїса Кириченко. Їх знають і шанують не лише у Полтаві, а й в Україні та далеко за її межами.
Скоро ми будемо відзначати Міжнародний жіночий День – восьме березня. Бібліотека-філіал №12 пропонує вашій увазі публікацію про нас, жінок, як сильну стать, від якої залежить багато чого в житті.
Проста сільська дівчина, яка стала символом України, душею української пісні. РАЇСА КИРИЧЕНКО. Вона мала неповторний, проникливий, вишитий українською інтонацією голос, мабуть, залетіла в її душу в дитинстві зоря-зоряниця, щоб по жарині розсипатися у піснях. А вони були її долею, великою і дорогою нагородою на все життя, її сутністю і таким же безмірно великим болем.
Про творчість та особистість Олександра Білаша, українського композитора і поета, народного артиста України, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка, було й буде сказано безліч теплих слів. Хоча, здається, слова тут вже недоречні. "Два кольори", "Ясени", "Сніг на зеленому листі" та ще понад дві сотні білашевих пісенних "дітей" - давно вже не просто вокально-інструментальні твори, не просто найпоказовіші музичні пам’ятники лірично-мажорної пісенності радянської доби. Цими мелодіями і зараз співає сучасна Україна.
У справі духовного розвитку нашої держави особливо актуальним є пропагування кращих культурних надбань України. Важливим джерелом для вивчення історичного минулого України і Полтавщини є літопис Самійла Величка. Основним завданням щорічної міської премії імені Самійла Величка, яка була заснована у 2003 році, є презентація кращих зразків національної культури в контексті творчості нашого уславленого земляка Самійла Величка.
"Батько багато говорив з нами на серйозні теми…В його розкладі дня була вечірня прогулянка перед сном. Це був його спосіб боротьби з безсонням. Так як він (також як і його батько) замислювався щодо нашого слабкого здоров’я, особливо мого, то він наполягав, щоб і я теж прогулювалася з ним. Ми, зазвичай, виходили ввечері під руку удвох та йшли по Садовій вулиці…"
В. Г. Короленко оселився в Полтаві в 1900-му році, але редакторська робота примушувала його проводити в Петербурзі – столиці Російської імперії – по декілька місяців щорічно. Чому до серця припала саме Полтава? Відомо, що тутешні умови були досить сприятливі як для самого письменника, так і для його дружини.