В Корпусному саду для полтавців та гостей обласного центру святкову програму до Дня Європи виконав лауреат і переможець всеукраїнських та міжнародних фестивалів, «візитівка» нашої громади - Міський духовий оркестр «Полтава» під керівництвом заслуженого артиста України, керівника художнього та головного диригента - Едуарда Головашича. Соліст оркестру – Віктор Щербаков.
Оголошення щодо добору кандидатур від громадських організацій у сфері культури для включення до складу конкурсної комісії з конкурсного добору на посаду директора Полтавського міського парку культури та відпочинку «ПЕРЕМОГА».
В Полтаві захід організовано Департаментом культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради за ініціативою Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.
Ми зустріли травень – неперевершений місяць року, сповнений квіткових пахощів і святкових днів. Запрошуємо вас разом з Полтавською центральною міською бібліотекою перегорнути травневі сторінки літературно-краєзнавчого календаря «ЗЕМЛЕЮ ПОЛТАВСЬКОЮ». А чудові пейзажі рідної землі на картинах нашого земляка Руслана Кіприча створять неперевершений настрій.
Вітаємо всіх програмістів, системних адміністраторів, інтернет-провайдерів, веб-дизайнерів, і всіх тих, хто вивчає і працює в сфері інформаційних технологій з професійним святом!
Інтернет сьогодні – це вже значна частина нашого життя. Придумали його в 1969 році, здавалося б недавно, але вже сьогодні кількість користувачів глобальної мережі становить кілька мільярдів. У перекладі з англійської “World Wide Web” це «всесвітня мережа». Саме від перших літер цих слів з’явилося “www” у веб-адресі. Ця мережа з’єднує комп’ютери в усьому світі для швидкого обміну інформацією. Батьками Інтернету вважають Роберта Канна та Вінтона Серфа. Його історія розпочалася з проєкту ARPANET, фінансованого Міністерством оборони США, для створення стійкої до збоїв комунікаційної мережі.
У далекому 1928р. родина В.Г. Короленка відкрила свій дім для відвідувачів. Експонувалася виставка до 75-річного ювілею письменника. Її розмістили у вітальні, а в інших кімнатах жили вдова та дорослі доньки письменника, а також онука-підліток. Робочий кабінет Володимира Галактіоновича лишався таким, яким він і був за його життя. І це буде не змінним назавжди.