Коли Володимир Галактіонович Короленко оселився в Полтаві, його трішки розчарували полтавські зими, недостатньо морозні, з відлигами. Письменник звик до справжніх зим, таких як у Якутії. Але, коли зими бували морозними, тоді разом з друзями Новий рік родина Володимира Галактіоновича зустрічала на річці Ворскла, як то було в 1901 році: «Вітати Вас з Новим роком не доводиться, адже ми його зустріли разом у нас на річці Ворскла, про що залишився прекрасний спогад», – писав Короленко. Сподіваючись, що морози пробудять довго, в січні 1901 року в дворі дому письменник разом з доньками залили ковзанку: «Ми втрьох – Наташа, Соня і я – зайнялись цим так завзято, що замутили всю воду в колодязі, витягуючи її відрами…Як би там не було, скоро будемо кататися», – писав Володимир Галактіонович. Дітей до катання на ковзанах письменник привчив з раннього дитинства, вбачаючи в заняттях спортом панацею від хвороб. Наталці, яка прихворіла, турботливий батько писав 31 січня 1897 року: «А ти, Наталочко, постарайся вилікуватися до мого приїзду, щоб нам з тобою піти на каток…А вже остаточно одужаєш, коли почнеш кожного дня кататися».
Сам письменник також полюбляв кататися і на лижах. У листі до доньок писав: «Ми з мамою були в Куоккалі…Ходили на лижах, але в останні дні навалила така маса снігу, що ходити важко: сніг глибокий та пухкий. А штука ці лижі – хороша, для зими навіть краще ковзанів».
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України