Сергій Іванович Васильківський – один з найвидатніших українських художників кінця XIX початку XX сторіччя. Після Тараса Шевченка ніхто з українських художників не мав у своєму доробку стільки творів, присвячених рідному краєві, скільки мав Сергій Васильківський. А головне – Васильківський створив свій образ України. Нічого досі не було в українському мистецтві післяшевченківського періоду такого, де б так безсумнівно пізнавалася Україна і зворушувала своєю простотою і красою. Правдиві, національно і соціально визначені твори Васильківського полонили красою та ясністю їхньої високопрофесійної і водночас простої, народної живописної мови, переконливістю змісту і форми.

Злиття художника з рідною природою і розуміння її як буття людини обумовили і відповідне трактування краєвиду. Насамперед це національні мотиви. Гостро спостережна і вміло вибрана в оточенні реальна і жива краса краєвиду стала його ідеалом. Митець пише реальну українську природу. Однією з рис українського національного характеру, поряд з працьовитістю, волелюбством, почуттям гумору є пісенність натури. Співзвучність живописного і пісенного мотивів, цілком природна в художній творчості народу, і становить національну особливість українського мистецтва, зокрема пейзажу. У творчості Васильківського вона виявилась напрочуд повно і яскраво.

Пейзажі, частина композицій на теми історії, окремі побутові картини Васильківського зберігають свою безперечну цінність і в наш час. Працівники центральної бібліотеки запрошують до перегляду робіт митця.