Загадкові казки Коллоді

24.11.21, 08:27

Спогади про дитинство ми зберігаємо у тому числі в книгах, які читали разом із батьками. Одним з авторів, які зуміли подарувати багатьом поколінням дітей чарівний світ казки, був знаменитий італійський письменник Карло Коллоді, день народження якого відзначається сьогодні, 24 листопада. Бібліотека – філіал №12 пропонує публікацію, яка присвячена 195 - річчю з дня народження Карла Коллоді.

Його справжнє прізвище – Лоренціні, а професія – аж ніяк не шарманщик. Народився Карло у Флоренції, у небагатій багатодітній родині. Батьки бажали, щоб він став священником, але Карло став борцем за незалежність Італії, а згодом почав писати гострі сатиричні статті й навіть видав власний журнал. Свій псевдонім Коллоді узяв після виходу досить-таки скандального роману – щоб не викликати негативної реакції критиків на свої твори.

Одного чудового дня редактор “Газети для дітей” Фердінандо Мартіні запропонував Коллоді написати щось про дітей. Мовляв, нехай письменник трохи розважиться, та і юних італійців і розважить, і навчить доброму. І ввечері 7 червня 1880 року Коллоді написав перші слова: “Був собі колись… - Король! – вигукнуть одразу мої маленькі читачі. Ні, малята, ви помилилися. Був собі колись дерев’яний цурпалок. То було не якесь там диво дивне, а звичайнісіньке собі поліно”.

Отак з’явився на світ кумедний дерев’яний чоловічок із довгим носом – і з першої миті свого народження почав потрапляти у різні пригоди. “Тато Карло” навіть не помітив, як проминула ніч – так захопила його власноруч написана історія. Нарешті Піноккіо безславно закінчив своє коротке життя: підступні Кіт і Лисиця повісили його на дереві. Жорстоко? Але не можна ж бути таким ледарем і неслухняним бешкетником? Діти повинні знати, що ці вади до добра не приводять!

Здавалось, що на цьому історія про Піноккіо закінчиться. Проте, сотні дітей у листах до газети почали вимагати оживити героя і написати продовження його пригод. Завзяте “ще!” звучало не один раз, коли Карло Коллоді ставив крапку і відкладав перо. Чи проклинав він цього дерев’яного шибеника, який не давав йому спокою, чи, навпаки, насолоджувався славою – невідомо.

А тим часом дівчинка з блакитним волоссям перетворилася на дорослу Фею, гігантська акула спершу проковтнула старого Джеппетто, а потім і Піноккіо у Країні Розваг став віслюком. Врешті-решт, автор стомився панькатися із Піноккіо – і зробив із нього просто-таки взірець для неслухняних дітей. І у 1883 році нарешті вийшла книга “Пригоди Піноккіо. Історія дерев’яної ляльки”.

Легковажний і непосидючий Піноккіо потрапляє у різні скрутні ситуації, аби стати добрим і слухняним. Автор вчить маленьких читачів не обманювати, дотримуватися свого слова, щоб не виросли як у Піноккіо віслючі вуха і довжелезний ніс. Тільки старанно навчаючись, працюючи та допомагаючи іншим, Піноккіо врешті-решт перетворюється на гарного й вихованого хлопчика.

Через цей образ діти можуть усвідомити наслідки нечемної поведінки та винагороди за добрі вчинки. Цей твір було перекладено понад 87 мовами.

“Піноккіо” - в перекладі з тосканського діалекту “кедровий горішок” - прославив не тільки письменника, а й містечко Коллоді, де дерев’яному чоловічкові навіть встановлено пам’ятник.

У казці про Піноккіо укладено величезний виховний елемент, і ми наочно бачимо, що небажання працювати і вчитися перетворює людину на віслюка. Книга про пригоди Піноккіо доступна у всіх дитячих бібліотеках Полтавської міської ЦБС. Читайте хороші книги та до скорої зустрічі!