Ярослав Гашек: «Велика доба потребує великих людей»
01.05.23, 10:03
Автор сатиричних оповідань і фейлетонів, стихійний анархіст, володар срібної медалі «За хоробрість», невгамовний жартівник і шукач пригод Ярослав Матей Франтішек Гашек народився у Празі 30 квітня 1883 року… Читачам завжди хочеться, щоб письменник був подібний до своїх героїв – про гумориста Гашека розповідали безліч історій та анекдотів, якби хоч наполовину це було правдою, його життя мало б тривати років сто. Багато з того всього, справді, навигадувано, немало Гашек навигадував і сам: «Як було, так було, але все-таки якось воно було. І ще ніколи не було, щоб якось не було». Його біографія, зведена до набору сухих фактів, може викликати різні емоції, але веселощі навряд чи будуть серед них на першому місці. Рання смерть батька, підліткове бродяжництво, невлаштований і матеріально незабезпечений побут, гарячкове письменство, залежність від випадкових гонорарів, непросте сімейне життя, богемні салони, постійні мандри та блукання по шинках, фронт Першої світової, полон та екстремальні пригоди в революційній росії, а ще нескінченні дотепи, жарти і витівки – все це зробило Ярослава Гашека постаттю майже легендарною.
Здається, сюжети для своїх творів Гашек черпав з власних пригод. Закінчивши на відмінно торговельне училище, Гашек працював у банку, але старанного службовця з нього не вийшло: вподобавши піші мандри по країні, він двічі без дозволу залишав роботу задля подорожі до Словаччини, то ж його було звільнено. Відтоді він починає жити винятково з літературної праці… Щоби перебороти опір батьків коханої, що не погоджувались на шлюб доньки з людиною підозрілої репутації, без певного життєвого становища і заробітку, він відійшов від анархістського руху та навіть обійняв посаду редактора журналу «Світ тварин», на сторінках якого невдовзі з’явилися такі фантастичні персонажі як: табу-табуран, що мешкає в океані, ручні вовкулаки, ідіотозавр – зрозуміло, що редактора з Гашека не вийшло… Та й з сімейним життям якось не склалось. Невгамовний характер постійно підштовхував на нові й нові витівки: то Гашек відкрив Кінологічний інститут де перефарбовував бездомних собак і продавав їх під виглядом породистих, то якось навіть потрапив в установу для божевільних, як виявилося пізніше – просто шукав нові сюжети для своїх творів, а то й взагалі заснував «Партію поміркованого прогресу в межах закону» – то була бездоганно виконана пародія – відбувалися збори і багатолюдні мітинги, виголошувалися промови, Гашека навіть було висунуто кандидатом від цієї партії під час виборів до австрійського парламенту.
З початком Першої світової війни Гашек був мобілізований до 91-го Будейовицького піхотного полку, якому відтоді судилася безсмертна слава, бо саме з цим полком пов’язані всі Швейкові подвиги. Біля містечка Сокаль на Львівщині, коли Гашек стояв на варті, його оточив російський загін: чоловік підняв руки вгору, але прибулі самі прийшли здаватися. Гашек на чолі ворожого загону прийшов до свого полку. Це спричинило паніку. Командир полку майор Венцель накивав п’ятами. Вартовий пояснив, що привів 300 полонених. Гашека нагородили срібною медаллю «За хоробрість» і дали звання єфрейтора… Туманного ранку 24 вересня 1915 року неподалік міста Дубно, що на Рівненщині, він перебіг до супротивника й здався в полон. Разом із бранцями Гашек пройшов пішки українською землею 500 км, аж до Києва та опинився в Дарницькому фільтраційному таборі для військовополонених. Звідти Гашека визволили провідники чеського руху в Україні. У липні 1916-го він став фейлетоністом київського тижневика «Чехослован», який виходив чеською мовою. Восени 1917 року Гашек видав у Києві повість «Бравий вояк Швейк у полоні», задум якої виник у письменника ще 6 років тому. Коли Центральна Рада взяла в союзники Німеччину й Австро-Угорщину, Гашек побоявся залишатися в Україні, адже був дезертиром і вирушив до росії, там вступив до комуністичної партії, служив у політичному відділі 5-ї армії більшовиків та навіть одружився, але врешті-решт повернувся на батьківщину.
1921 року Ярослав Гашек почав взявся за остаточний варіант роману «Пригоди бравого вояка Швейка у світовій війні». Перший том був закінчений у серпні, та стан здоров’я Гашека дедалі погіршувався. Письменник виїздить у невеличке містечко Липниці: друзі сподівалися, що спокій і свіже повітря поліпшать ситуацію. Роман мав великий успіх, – на той час перший том вийшов уже четвертим виданням, а другий – третім. З’явилась і перша інсценізація роману – письменник побував на виставі в Гавлічковому Броді й був захоплений майстерною грою Карла Нолля, що виконував роль Швейка. Та сил ставало все менше: Гашек уже не міг писати сам, а диктував секретареві, за спогадами якого, востаннє він записував 29 грудня 1922-го, а на п’ятий день, 3 січня 1923 року, письменника не стало.
Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філії № 1 ЦБ Полтавської МТГ. Ми знаємо Ярослава Гашека як автора «Пригод бравого солдата Швейка», хоча в його творчому доробку понад 1500 творів – на цілих 16 томів. Читаймо, бо ми того варті!