Вважається, що традиція відзначати День друзів зародилася в США у 1935 році, з роками свято набуло популярності і сьогодні його відзначають у багатьох країнах світу.
Це свято не має офіційного статусу, та хіба для дружби важливий статус? Щорічно саме 9 червня, незалежно від життєвих обставин, варто нагадати своїм друзям наскільки вони важливі для нас та порадувати їх своєю увагою.
Ті, хто мають справжніх друзів часто сприймають дружбу, як цілком буденну річ – як сонце, як повітря. І це, насправді, класно! А ті, кому немає до кого прихилитись у сумні часи чи поділитись щасливими митями, мріють про справжнього друга. Сумно… але – справжні мрії обов’язково здійснюються!
Поруч зі справжніми друзями ми відчуваємо підтримку та розуміння, вчимося розуміти та підтримувати самі. Найчастіше дружимо ми з людьми, що схожі на нас самих і мають подібні захоплення, та буває й по-іншому. Інколи дружба відкриває невідоме та змінює життя. І трапляється таке не лише у казках і фантастичних історіях, бо найбільші дива відбуваються у реальному житті. Доказом цього може бути історія Кейтлін Аліфіренки та Мартіна Ґанди, записана Лізою Велч у книзі «Я завжди писатиму у відповідь».
А почалося все з домашнього завдання: вчителька запропонувала Кейтлін та її однокласникам знайти друзів за листуванням з інших країн. Більшість обрали Європу, а Кейтлін написала до екзотичної африканської країні, про яку геть нічого не знала. Її лист отримав Мартін із Зімбабве…
Бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 1 підготували для вас презентацію цієї книги-історії. Це зворушлива оповідь про двох підлітків з двох різних світів, з двох різних континентів, проте – ні соціальний статус, ні відстань, як виявляється, не є перешкодою для справжньої дружби.
Діти переписувались з 1997 по 2003 рік. У той час, як у США жили доволі добре, у Зімбабве була страшна інфляція. У сім’ї Кейтлін було три автомобілі, а батьки Мартіна не могли забезпечити сина навіть здоровою їжею… Найбільше емоцій – у невеликих деталях історії, завдяки яким ми ніби проживаємо усі події разом із героями книги. Ось Мартін отримав у подарунок від Кейтлін футболку «Рібок», справжню нову футболку, з биркою й особливим запахом. Мартін почувається у ній кінозіркою, носить бирку назовні, щоб усі могли прочитати напис «Виготовлено в Америці», а після прання не залишає свій «скарб» сохнути без нагляду, щоби ніхто його не вкрав… Листуючись, герої дорослішають, підтримують одне одного в біді та в радості, і все сильніше прив’язуються одне до одного.
Книга стала бестселером The New York Times та Amazon.com., була перекладена багатьма мовами світу, а два роки тому вийшла й українською. То читаймо разом!
І ще: давайте нагадаємо нашим друзям, як сильно ми їх любимо. І пам’ятаймо: найбільше емоцій – у невеликих деталях!