Волонтерська діяльність «Невтомних бабусь» під час карантину

12.05.20, 10:00

В збірці «Волонтери. Мобілізація добра», укладач якої Ірена Карпа, зібрано чимало історій від найкращих українських авторів. Це набір віршів, есеїв, щемливих оповідань і ріал-таймових записок, в яких про волонтерство і не тільки. Хтось сильно заглиблювався в деталі, проблематику, саму суть феномену волонтерства, хтось лише пройшовся по дотичній, геніально зачепивши ті струни, що найбільш зрезонують у читацькій душі.

Важливо згадати про цю книгу, бо вона цікава для волонтерів загону «Невтомні бабусі», що діє в бібліотеці-філіалі №7, до яких уже приєдналися і дідусі. Адже вони справжні волонтери і повною мірою віддаються волонтерській діяльності не на словах, а на ділі.

Потрібно буде після карантину віддрукувати і помістити в кімнаті, де вони збираються, цитату із повісті Катерини Бабкіної «Найкращі вправи на м’язи серця», яка розміщена в цій збірці.

«Волонтерство тренує одразу багато м’язів серця, добра прокачка яких робить життя якіснішим:

- уміння віддавати і забувати про себе і свої потреби на користь інших;

- уміння зупинятися і поважати свої потреби, любити свої бажання, розуміти, що маєш на них право;

- уміння докладати зусиль і вірити в результати, мислити позитивно;

- уміння прийняти відсутність позитивного результату і взагалі, будь-якого результату своїх найщиріших дій;

- уміння довіряти обставинам;

- уміння не вірити взагалі нікому й нічому;

- уміння бути частиною складного організаційного механізму;

- уміння покладатися лише на себе;

- уміння вірити, що від тебе залежить абсолютно все;

- уміння прийняти те, що іноді від тебе взагалі нічого не залежить;

- уміння бути безстрашним і вміння прощати собі свій страх і взагалі – вміння прощати собі, іншим світові і йти далі.

Чесно не можна без цього всього вижити й анітрошки не збожеволіти, і нема кращого способу всього цього навчитися, ніж взяти і почати щось робити, щось понад свої буденні дії, зорієнтовані на здобуття їжі та безпеки для себе й своїх найближчих».

Цитата є підтвердженням того, що вони роблять все правильно. Допомога, яку здійснюють ці волонтери, насправді, йде на користь не тільки комусь, але й їм самим.

Активність учасниць загону «Невтомні бабусі» дає змогу не занудитися в умовах карантину. З перших днів карантину вони перекваліфікувались на пошиття масок. Навіть важко сказати скільки їх вже настрочено! Тільки за останній тиждень передали більше 300 штук. Віра Гордівська маски прикрасила вишивкою, Олена Цубер – в’язаними сердечками, Ганна Нелаєва виготовила в патріотичних кольорах, а стиль масок Зої Дацько – 2 «Х» - «хакі» і «хайтек», замітьте – не «хайтак». Всі маски виготовлені якісно.

Але не думайте, що це і все – крім цього уже пошито більше 60 наволочок для вихованців Новосанжарського дитячого будинку-інтернату (їх треба пошити не менше 90, щоб кожному вистачило хоча би по одній).

Виготовлені і готуються для передачі на схід бійцям десяток подушок також з наволочками.

А вишивальниці почали вишивати рушнички-божнички для обрамлення ікон у капличці, яку відкрито на передовій для хлопців, які воюють.

От тільки дідусі занудилися, та й бабусі, які не займаються рукоділлям, вже мріють, щоб скоріше випала можливість плести сітки, тут підкачаєш не тільки м’язи серця, але і всього тіла. Адже крім спільних добрих справ їх ще поєднує дружба, а в умовах карантину їм дуже не вистачає теплих зустрічей і спілкування, різноманітних бібліотечних заходів, які вони відвідують найактивніше.

Дякуємо, наші невтомні, неповторні і щирі друзі! Ми також з нетерпінням ждемо зустрічі з Вами всіма! Бережіть себе!