Видатний письменник називав себе професійним спостерігачем полтавського життя. Щоденникові записи митця, слова, розлогі й детальні, містять багато цікавого документального матеріалу. Крім того, маючи неабиякий талант репортера, він і свої листи писав так, що вони нагадують газетні кореспонденції і є літописом багатьох подій. Ці безцінні листи всупереч усім воєнним лихоліттям були дбайливо збережені родиною письменника і зараз надають нам чудову можливість зазирнути у полтавське життя більш ніж столітньої давнини.

Вперше приїхавши до Полтави 11 вересня 1900 року з Петербурга, Володимир Галактіонович відразу і назавжди полюбив наше місто:

«В Полтаві чудово, все місто наче один сад. Ще зовсім тепло, буває спекотно, погода ясна. Пил, звичайно, є, але прийнятний… На вулицях немає ліхтарів, лише поблискують стіни серед зелені, нагадуючи освітлення на картинах Куїнджі».

«Полтава – славне місто: тепло, доволі сухо, немає (майже) ліхтарів на вулицях, а в квартирах…немає «зручностей». Мені особисто це все нагадує моє Рівне (місто, де минули юнацькі роки письменника) і тому подобається. Знайомих поки ще мало, квартира зручна, почуваю себе чудово».

«…гарний клімат, жити дешево, і… весна чудова і рання…»

Всі члени короленківської родини (дружина, дві доньки-підлітки, мати та тітка по матері) часто ходили у міський парк, аби помилуватися красою зеленої затишної Полтави.

Жодна культурна подія в житті Полтави не оминала короленківської оселі та знаходила свій відгук часом у газетних дописах, часом у щоденниках, часом у приватних листах. Із цих джерел дізнаємося і про гастролі корифеїв українського театру в Полтаві (січень 1905 року), про виставку «художника-сумиста» Подгаєвського (лютий 1916 року) тощо.

Полтава поважала свого талановитого краянина. В музеї зберігаються численні спогади полтавців різного віку (від гімназичного до поважного) про зустрічі та спілкування з Короленком у 1900-1921 роках.