Відомо, що Володимир Короленко не тільки був письменником, редактором, громадським діячем. Він ще був наділений багатьма талантами. Наприклад, міг зшити і ремонтувати взуття. В листі до брата з місць заслань письменник відмічає: «Якутська область! Між іншим, не так вже і страшно і навіть не так холодно, як можливо було собі уявити. Правда, тепер, морозець, за 40, але за звичкою, а головне при ватних штанах та теплих торбасах (це тамтешнє взуття) – жити можна, тим паче, що такі морози довго не бувають. Зимою шию взуття, навчився орати, боронувати, косити і навіть жати». І далі в листі до сестри Марії Лошкарьової читаємо: «Вся наша колонія ходить в чоботях моєї роботи, в тому числі і я сам. Чоботи можу зшити не особливо витончено, хоча в міцності, мабуть, не поступляться іншим. Як би то не було, намагаюся помаленьку обзавестися всім необхідним та починаю кар’єру чоботаря…Мамо, пришліть і ви свої мірки, – я думаю вам буде приємно носити чоботи моєї роботи. Та всі висилайте мірки…Пошию, як тільки обзаведуся колодками». Отож, Володимир Галактіонович Короленко, мав ще й талант чоботаря.