«Вишивала, гаптувала срібними нитками…» (до Дня вишиванки)

20.05.21, 11:25

У старовину одяг мав особливу цінність: його було мало і він був дорогим. Особливо для незаможних. Тому всю одіж ретельно берегли.

Вишита сорочка була не лише святковим та повсякденним одягом, а також оберегом. У народі вірили, що сорочка, вишита люблячими руками, з добрими думками, під супровід задушевної вісні забезпечувала її власнику щасливу долю.

Святкова вишиванка зберігалась в родині як найцінніша реліквія, передавалась від матері до доньки та онуки. У деяких родинах і сьогодні в бабусиних скринях можна знайти справжні рукотворні скарби, яким понад сто і більше років.

Вишита сорочка була не лише окрасою національного вбрання. У трагічні роки Голодомору 1932-1933 рр. непоодинокими були випадки, коли вишиванка рятувала людей від лютої смерті. Їх вимінювали на хліб.

Справжньою візитівкою Полтавського краю є вишивка білим по білому, або біллю. Адже біла сорочка – це символ краси, чистоти і святковості. Сьогодні вишита сорочка –це неодмінний атрибут

українських національних свят, урочистостей та модна складова сучасного молодіжного стилю.

Цей предмет українського одягу давно вже став національним символом з глибоким духовним наповненням. Вишиванці складають вірші, її оспівують у піснях. Згадаймо хоча б «Два кольори» на слова Дмитра Павличка…

Українська вишиванка впевнено завойовує світ. Вона є в гардеробі англійської королеви, багатьох світових лідерів, митців. Сьогодні це предмет національної ідентичності та гордості українців.

Цього дня співробітники музею Івана Котляревського вдягнуть вишиванки щоб виявити свою причетність до великої української родини.

День вишиванки. Це великий день,

Бо люди згадують сім’ю, родину,

Як шила мати і вела пісень,

Сорочку гарну вишивала сину.

Лягав собі узор на полотні,

А мати шила і думки вплітала,

Так долю вишивала день при дні,