Випускники Петровського Полтавського кадетського корпусу

Діяльність Петровського Полтавського кадетського корпусу зробила значний внесок у підготовку офіцерських кадрів. У Петровському Полтавському кадетському корпусі навчалися діти дворян Чернігівської та Полтавської губерній – нащадки малоросійської старшини та козацтва, а також діти офіцерів 9-ї (полтавської) та 31-ї (харківської) дивізій. На відміну від інших корпусів на теренах України, полтавські кадети, починаючи з молодшого класу, виховувалися на творчості Миколи Гоголя та Івана Котляревського, Дмитра Бортнянського та Миколи Лисенка й багатьох інших митців. У приміщенні корпусу, поруч із портретами російських царів, висіли портрети і видатних українських діячів – військових, політиків, письменників, митців XVII-XIX ст. Практично всі полтавські кадети знали українську мову, навіть якщо у їхніх родинах її не вживали: у корпусі досить часто ставили українські вистави та співали українські пісні.

В 1918 році, коли останньому поколінню кадетів довелося визначатися з тим, до якої армії пристати, багато то з випускників Полтавського корпусу взяв участь у формуванні українських збройних сил у 1917–1920 рр. Вони склали кістяк старшинського корпусу Армії Української Народної Республіки УНР.

P.S.: про долі випускників ППКК читайте в описах під фото.

Барбович Іван Гаврилович (1874, Полтавщина – 1947, Мюнхен, Німеччина) – учасник російсько-японської війни 1904-1905 років, Першої світової війни (генерал-майор, Георгіївський кавалер). В українській армії за часів Гетьманату командир 4-ї Харківської кінної дивізії.

Башинський Еспер Іванович (1878-?) – учасник російсько-японської та Першої світової війни. З 1917 р. в українському війську – начальник артилерії Північної дивізії Волинської групи армії УНР. Кавалер ордену Залізного Хреста, генерал-хорунжий; заступник голови Генеральної Ради українських організацій у Франції.

Березовський Олександр Іванович (1867, Полтавщина – 1940, Берлін). У роки Першої світової війни – командир полку, генерал-лейтенант; нагороджений Золотою Георгіївською зброєю. В українській армії з 1917 року у складі Українського Генерального військового штабу. За Гетьманату – командир 6-го Полтавського, 3-го Одеського армійського корпусів.

Генбачов Володимир Йосипович (1872, Полтава – 1957, Франція). Ад’ютант штабу 36-ї піхотної дивізії у російсько-японській війні 1904-1905 років. У роки Першої світової війни – на фронті, генерал-майор. В українській армії з 1917 року. За Гетьманату – начальник постачання 3-го армійського корпусу, начальник штабів Полтавської залоги, 6-го Полтавського армійського корпусу.

Дядюша Сергій Іванович (1870, Хорол – 1933, Каліш, Польща). У роки Першої світової війни начальник штабу 84-ї піхотної дивізії. Генерал-майор, нагороджений Золотою Георгіївською зброєю. З 1917 року в українському війську Центральної Ради, інспектор піхоти; командир Волинського корпусу армії УНР, на початку 1920 року – другий генерал-квартирмейстер Генштабу.

Єрошевич Петро Костянтинович (1870, Полтавщина – 1945, у концтаборі). Учасник російсько-японської війни 1904-1905 років (начальник штабу). У роки Першої світової війни – начальник штабу 11-го піхотного Подільського армійського корпусу Південно-Західного фронту, генерал-лейтенант. За Гетьманату командир 2-го Подільського армійського корпусу, заступник військового міністра, генеральний інспектор армії УНР. Арештований органами НКВС, загинув у радянському концтаборі.

Управління культури Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради

Випускники Петровського Полтавського кадетського корпусу