Він завжди з нами. До 100-річчя завершення земного шляху В.Г.Короленка (1921-2021 р.р.)

28.12.21, 11:29

Щороку наприкінці грудня полтавці приходять у цей куточок Парку «Перемога», поблизу домівки Короленка, щоб віддати шану світлій пам’яті митця.

Цього року виповнюється рівно 100 років від того дня, коли завершився земний шлях Великого гуманіста і почався відлік його посмертної слави. Шанувальники таланту Володимира Короленка вклонилися його світлій пам’яті. На білий сніг біля пам’ятника-надгробка лягли червоні гвоздики.

25 грудня1921 року о 22 годині 34 хвилині відійшов він у вічність. Це було велике християнське свято – Різдво. 16 лікарів констатували смерть іменитого пацієнта від серцевого нападу. Короленко був значимою особистістю в ті часи політичних і соціальних потрясінь. Європейські й американські ЗМІ сповістили читачам цю скорботну новину.

Три дні Полтава прощалася із Короленком. Полтавські газети із 27 по 29 грудня складалися із суцільних некрологів, спогадів про митця. Двері його дому стояли відчиненими для всіх, хто приходив вклонитися славному полтавцю за його праведне життя, віддане людям.

Спочатку письменник був похований на міському цвинтарі. А у серпні 1936 року, у зв’язку із закриттям цвинтаря, прах Короленка було перенесено до міського парку імені Франка, який пізніше стане називатися Парк «Перемога». Тут похована й дружина письменника , Євдокія Семенівна, яка відійшла у вічність у грудні 1940 року. В 1962 році на могилі було встановлено надгробок у вигляді брили червоного граніту із барельєфом Володимира Короленка (автори: архітектори Лев Вайнгорт та Віталій Пасічний, скульптор– Надія Крандієвська).

Володимир Короленко вірив у безсмертя людської душі . У багатьох листах письменника знаходимо думку про те, що життя – це щось величне, таке, що не починається із нашим народженням і не закінчується із нашою смертю. І думати, що людина помирає, тому що помирає її тіло, все одно, що думати: робітник помер, тому що знаряддя його праці зносилися.

Існує древня східна легенда про те, що людину забувають через 100 років після того, як було востаннє промовлене її ім’я. Можемо стверджувати, що забуття Короленкові не загрожує. Він продовжує вічно жити в своїх книгах, листах, щоденниках, у музеї та вулиці його імені.

Літературно-музичний вечір пам’яті відкрила директор музею Ольга Теницька. Глядачі із цікавістю слухали історії з дивовижної біографії В.Г.Короленка, які переповіли науковці музею Людмила Ольховська, Олеся Головко, Людмила Вітенко, а також колега музею І.П.Котляревського Микола Ярошенко.

Концерт, що мав назву «Він завжди з нами» став апогеєм заходу.

Виступи лауреата щорічної міської премії імені В.Г. Короленка, народного артиста України Германа Юрченка, Катерини Юрченко, Вікторії Бовтік, Дмитра Соколова, Євгена Присажнюка, Ели Трусової супроводжувалися щирими оплесками та вигуками «браво».

На завершення зустрічі всіх пригостили традиційним короленківським трав’яним чаєм із солодощами.