18 липня виповнюється 210 років від дня народження англійського письменника Вільяма Мейкпіса Текерея, творчість якого — одна із найяскравіших сторінок в історії світової культури. Він вражає надзвичайним жанровим багатством: крім романів, Текерей писав комічні повісті, казки (схожі на пародійні «антиказки»), гуморески, скетчі, бурлескні поеми, балади, ліричні й альбомні вірші, переклади-переспіви (з Т.Ж. Беранже, А. Шаміссо, Горація), віршовані та прозові пародії й автопародії, есе, лекції, серії малюнків з підписами, статті-огляди, хроніки, замітки, рецензії на живописні твори, історичні дослідження та ін.

У його житті було багато захоплень. Ще будучи учнем, Текерей захопився малюванням, довго мріяв про кар’єру живописця, про що свідчить автобіографічний образ Клайва з роману «Ньюкоми».

Навчаючись у Кембриджському університеті, зацікавився філософією, стежив за політикою. Але розчарувавшись у навчанні, Текерей покинув університет і в 1830 році вирушив за кордон, де вів життя вільного художника.

Ілюструючи комічними малюнками книги античних класиків, почав створювати віршовані та прозові пародії на своїх сучасників. У 1836 році вийшла перша книга — буклет «Флора і Зефір», збірник комічних малюнків з підписами, у яких пародіювалися штампи тодішнього балету. Тоді ж автор запропонував Чарльзу Дікенсу проілюструвати його «Записки Піквікського клубу», але отримав відкоша. Це спонукало Теккерея до рішення відмовитися від кар’єри художника-графіка. Він зайнявся літературною діяльністю і згодом став створювати карикатурні ілюстрації уже до своїх романів.

До 1840-х років Текерей писав небагато, і його твори не користувалися особливим успіхом. У 1844 році письменник опублікував значний, але оцінений лише згодом роман «Кар’єра Баррі Ліндона». Успіх приходить до автора після опублікування в журналі «Панч» «Книги снобів» (1846 – 1847).

У 1848 році виходить у світ одне з найзнаменитіших творів письменника — роман «Ярмарок суєти», у підзаголовку автор поставив напис «Роман без героя».

Це був перший твір, який письменник вперше підписав своїм справжнім ім’ям. Він був новаторським в прозі. Після цього Текерей отримує визнання відомих письменників того часу, стає знаменитий, вступивши в конкуренцію з іншим улюбленцем читаючої публіки — Чарльзом Дікенсом. Дікенс завжди залишався набагато популярнішим автором, зате Текерей мав більший успіх серед читачів-інтелектуалів. Як афористично зауважив один із них, «молодь у ті часи розмовляла мовою Дікенса, а думала мовою Текерея».

Узимку 1854 року Текерей тяжко захворів, але все ще знаходив у собі сили для праці: написав цикл лекцій «Чотири Георги» (1855), створив свою єдину п’єсу — комедію «Вовки і ягнятко», яку у 1861 pоці переробив у повість «Удівець Ловел».

Інтерес письменника до історії Сполучених Штатів матеріалізувався у романі «Вірґінці» (1858—1859). Великий успіх мав журнал «Корнґілл меґезін», редактором якого був Текерей у 1860—1862 pоках і де він публікував свої останні есе під рубрикою «Нотатки з манівців».

У 1863 pоці письменник розпочав роботу над історико-пригодницьким романом «Дені Дюваль», який Текерею не дозволила закінчити смерть. У некролозі Дікенс назвав цей роман «найкращим твором» Текерея.