Використання косметики сягає глибокої давнини. Вона була відома ще первісним людям, коли наші пращури ще не вповні усвідомлювали себе людьми. Вони вже в ті часи натирались оліями, тваринними жирами, розмальовували тіло рослинними фарбами та глиною, фарбували повіки та губи. Це допомагало з"ясувати належність до того чи іншого племені, розділити світ на «своїх» та «чужих», усвідомити себе і, навіть, залякати ворогів . Археологи виявили, що давні люди використовували не менше 17 природних барвників. По узору на тілі можна було визначити соціальний статус людини.
Наука про косметику – косметологія - родом з Греції. Її започаткував великий Гіппократ. Та й саме слово «косметика» походить від грецького слова «космейн» -, що означає – прикрашати.
Цікаво, коли жінки почали фарбувати губи? Археологи уже в розкопках в шарів льодяного періоду знаходять червоні палички, загострені характерним конусом. Це помада доісторичних кокеток. За 45 віків до н.е. у тих, хто жив на берегах Нілу, помада, рум"яна і туш уже не були в диковинку.
Винахідниками косметики вважають жінок через їх невпинне бажання подобатись. Це вони тисячоліття тому відкрили хну, басму, білила, сурму, золоту фольгу і галій (ароматичну суміш для виготовлення мушок).
Хною і басмою фарбували волосся, (басму також використовували для фарбування нігтів) сурму отримували, спалюючи природний сірнистий мінерал, попіл якого потім товкли у ступах, чорний порошок що після цього отримували, змішували з олією і зберігали в скляних флаконах. Вмокнувши в сурму паличку зі слонової кістки чи срібла, підфарбовували брови, волосся, підводили повіки і вії. Сурма начебто збільшувала очі, надавала їм блиску та жвавості. ЇЇ дуже полюбляли доньки біблійного Іова, за що батько називав їх «сосуди з сурмою».
Можна уявити собі який вигляд мали жінки Близького Сходу, що фарбували руки і ноги в жовтий колір, нігті в криваво-червоний, а губи – в синій. На обличчі, підборідді і, навіть, на губах наколювали різні узори і натирали фарбою, не розлучаючись з таким татуюванням все життя. Косметична палітра історичних епох і народів дуже різноманітна .Але для всіх характерна перевага червоного кольору.
Косметика прикрашала, лікувала, доглядала. Її основою були ароматні олії і мазі, які отримували із рослинних та тваринних олій, змішуючи їх з настоянками лілії, троянди, лаванди, додаючи тонізуючі і цілющі добавки. Доки не навчились варити мило, мазями очищували тіло. Давні греки мали цілу добірку мазей і очищуючих засобів які використовували під час купання. Причому для різних частин тіла використовували різні мазі. З часом, в пахучі мазі стали додавати смолу драконового дерева, що робила стійким аромат.
Антична косметика уже знала соціальний розподіл: білила і рум»яна ,а також косметичні засоби, що виблискували золотом та мали відтінок слонової кістки, були привілеєм знатних жінок, представниці ж нижчих класів та рабині використовували маски з ячмінного тіста з яйцями та приправами.
Косметика ніколи не була неподільною монополією жінок. З неменшим завзяттям напомаджувались та гримувались чоловіки, фарбували бороди.
Олії та мазі були також незамінними компонентами бальзамування – поховальної косметики.
Багатьом античним модницям не доставало почуття міри. Про дружину імператора Клавдія говорили, що червоний колір її волосся можна побачити на березі Рейну.
На теренах України теж здавна користувались косметикою. Наші предки велику увагу приділяли чистоті тіла. Вважалось, що косметика починається не з нанесення фарб, а з чистоти і охайності. Тому десятки косметичних маніпуляцій проводились в бані, де проводився догляд за шкірою – її очищували спеціальними скребками, масажували з використанням ароматизованих бальзамів. Жінки також використовували молочні та полуничні ванни. Для свіжості тіла робили масажі з викорис танням мазей, приготованих на травах. Дуже популярним був, так званий, « холодець» - настій з використанням м"яти.
У ХІІ ст. онука Мономаха Зоя (Євпраксія) написала книгу «Мазі», де були рекомендації не лише для лікування різних захворювань, але й надані поради по догляду за волоссям, тілом, наведені засоби по догляду за ротовою порожниною та чистки зубів.
В давнину жінки надавали перевагу натуральній декоративній косметиці. В якості рум»ян і губної помади використовували сік малини, вишні і буряка. Також червону фарбу отримували із барбарису, малинову – з молодого яблуневого листя, зелену – з пер цибулі та листя кропиви, жовту – з листя шафрану, квасцю і кори вільхи. Огородні культури – огірки, капуста, морква, буряк вважались незамінними косметичними засобами. Жінки знали, що сік огірка, відвар петрушки робить шкіру обличчя білою, а рослинні олії пом"якшують і відновлюють її еластичність, насіння дині, розтерте з бобовим борошном та огіркове молоко робили шкіру обличчя неймовірно атласною та білою. Українки чудово знали, що кисле молоко, сметана, вершки, мед, тваринні жири та рослинні олії відновлюють шкіру обличчя, роблять її еластичною та оксамитовою. В часи І. Котляревського щоб надати свіжість щокам, жінки прив»язували до них на ніч свіжу телятину. Веснянки виводили сорочачими яйцями.
Цибулинням фарбували волосся у золотистий колір, а для відбілювання волосся використовували суміш шафрану і ромашки. Яйцями добре промивати волосся, а настоянками трав його ополіскувати. Для догляду за волоссям широко використовувалась реп»яхова олія. Подорожник, листя кропиви, траву мати і мачухи, коріння лопуха використовували, щоб позбавитись лупи та проти випадіння волосся.
Все, чим користувались жінки, росло навкруг. В певний час збирали трави, квіти, ягоди, плоди, коріння лікувальні і косметичні якості яких були їм відомі і випробувані. В ті часи і багаті і прості люди користувались натуральною косметикою.
Але у ХУІІІ ст. Франція стає кумиром для російського дворянства, яка протягом майже трьох століть визначає правила гарного тону, моду і в тому числі косметику. Без рум»ян світська жінка у Франції у ХУІІІ ст. почувала себе роздягненою. Версаль часу Людовіка ХУ за пристрасть до парфюмерії і косметики називали «духм"яним». В цей час починається велике розмежування між косметикою, якою користувались багаті та знатні представники вищого класу та широкі маси простого народу.
Саме в цей час вдосконалювались технології виготовлення білил, рум»ян, помад та ін. косметичних засобів. Велика кількість білил і пудри на обличчі підкреслювала знатне походження, а також маскувала невеличкі зморшки, пігментні плями, запалення шкіри та інші дефекти обличчя. Коли в моду увійшла аристократична блідість, кількість використання пудри і білил значно збільшилась. Дівчата їли крейду, пили оцет, підфарбовували в блакитний колір вени на руках та вилицях. , також щедро наносили пудру, щоб мати мармуровий, холодний вигляд. Всі багаті жінки користувались косметикою. _ вони не лише фарбували брови, наносили на обличчя рум"яна, але й фарбували зуби.
Дівчата з нижчих прошарків рідко використовували рум"яна, але в цьому і не було потреби, бо мали природний рум»янець на щоках, але й вони інколи користувались пофарбованим у червоний колір папером, яким натирали вологі щоки. Вони також користувались бодягою, що подразнювала шкіру, таким чином, викликала прилив крові і почервоніння.
Природна стриманість, почуття міри були притаманні нашому народу. Тому, надмірний макіяж асоціювався з жінками легкої поведінки, повіями, аморальними спокусницями. У «Енеїді» І. Котляревського серед жінок, що відбували покарання у пеклі, знаходимо і таких:
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України