“Відданий син України”

18.02.22, 09:19

19 лютого минає 175 річниця від дня народження відомого фольклориста, етнографа, вченого, статистика, громадського діяча Олександра Русова. Його науковий доробок складає близько 40 наукових праць. Хоча Олександр Олександрович не був українцем за походженням але був цілком відданий українській справі.

Говорячи про Олександра Русова, не можна не згадати його дружину Софію Русову, видатну педагогиню, просвітницьку діячку, вірну соратницю чоловіка у громадсько-культурній діяльності. Вони одружилися, коли Олександр працював учителем київської гімназії, а Софія вчителювала у дитячій школі. Сватав їх сам Михайло Драгоманов, а Микола Лисенко для молодих написав свою музичну композицію «Золоті ключі».

Професійна та громадська діяльність родини тісно пов’язана з Полтавою. Тут вони працювали впродовж 1891- 1892 та 1899-1902 років. Олександр Олександрович обіймав посаду головного статистика земства Їхній будинок, що і донині зберігся, стояв на Воскресенській вулиці неподалік сучасного музичного училища.

Згадуючи полтавські роки, наповнені цікавими подіями, С.Русова писала: «Полтава тих років жила досить інтенсивним культурним життям. Олександр Олександрович захоплений був статистикою як і його помічники: Ротмістров, Падалка, Ркліцький та ін.. Зорганізовано історично-етнографічний музей, улаштовано Гоголівський дім з читальнею й книгарнею. В усі ці організації статистики вносили багато українського, і все культурне життя Полтави почало закращуватися українською ідеєю.»

За українофільські переконання сім’я Русових була визнана неблагонадійною, через що постійно перебувала під поліційним наглядом. Вони були активними членами Полтавської української громади. Питання розвитку української культури, освіти, мови були пріорітетними в їхній громадській діяльності.

На відзначення 100-літніх роковин української літератури Олександр та Софія Русови організували вечір пам’яті І.П. Котляревського на якому обговорювалось питання спорудження пам’ятника великому полтавцю.

У будинку Русових, 19 лютого 1900 р. відбулось зібрання свідомої інтелігенції з нагоди відзначення Шевченківських днів. З Одеси приїздив І.Липа, з Харкова був присутній М. Міхновський. Саме цього дня у будинку Русових він виголосив промову «Самостійна Україна» лейтмотивом якої було прагнення до «Єдиної, нероздільної, самостійної України від Карпатських гір аж по Кубань річку».

Тож варто пам’ятати про цю непересічну постать, що зробила для своєї Батьківщини скільки, що вистачило б не на одне людське життя.