У жовтні 1986 року була надія, що із здачею в експлуатацію об’єкта «Укриття» («Саркофагу») основні наслідки катастрофи на ЧАЕС ліквідовані. Планувалося, що так званий «Саркофаг» слугуватиме 30 років.

Але досить швидко виявилося, що "Саркофаг", побудований із сотень тисяч тонн бетоносуміші і металоконструкцій, не витримує пекельного подиху зруйнованого реактора і вкривається щілинами і шпаринами, загальна площа яких з часом сягнула понад тисячі квадратних метрів. Його планувалося замінити у 2006 році. Саркофаг почав руйнуватися: обвалилася частина даху турбінного залу, що поруч з реактором.

Тому 2007 року після тривалих переговорів із європейськими партнерами уряд України, Європейський банк реконструкції та розвитку, а також консорціум французьких компаній "Новарка" підписали угоду про будівництво нового укриття, який отримав назву конфайнмент.

Але створення цього багатофункціонального комплексу для перетворення небезпечних об’єктів в екологічно безпечну систему - це лише один з етапів проекту, відомого як План здійснення заходів на об’єкті «Укриття». Метою цього плану було назавжди заховати сотні тонн ядерного палива і пилу всередині реактора №4, що вибухнув 26 квітня 1986 року і горів ще 10 днів.

Якби арку не встигли добудувати перед тим, як стануться подальші обвали старого укриття, то в атмосферу було б викинуто хмару радіоактивного пилу, яка б рознесла радіацію на велику територію. Тому український уряд був стурбований постійними затримками проекту.

Під аркою радіаційна ситуація зараз достатньо безпечна для того, щоб робітники могли працювати без додаткового захисту, хоча всі мають постійно носити із собою дозиметри і респіратори. Адже всього в кількохстах метрів робітники змушені працювати в білих захисних комбінезонах і дихати через маски.

Найскладнішою операцією реалізації нового проекту став демонтаж димаря реактора, який треба було прибрати, щоб звільнити простір для нового укриття.

Демонтаж здійснювали секціями по 55 тонн кожна. Їх розрізали за допомогою плазмового різака і знімали краном. Це був копіткий і напружений процес. Якби кран не витримав або оператор помилився, секція димаря могла впасти на реактор, що призвело би до викиду в атмосферу радіоактивної хмари.

Всі, хто працював на димарі, проходили прискіпливий радіаційний контроль, щоб не перебрати норму опромінення. Біля димаря робітники отримували річну дозу допустимого опромінення всього за кілька годин.

Над будівництвом комплексу разом з сотнями українських робітників працювали спеціалісти з 24 країн. Молоді фахівці з Франції, які замірювали рівні радіації, працювали тут пліч-о-пліч з українцями-ветеранами катастрофи 1986 року, які ризикували життям при гасінні пожежі на відкритому після вибуху реакторі.

Кожен етап Плану заходів на об’єкті «Укриття» був кроком у невідоме. Досі ще нікому не вдавалося перетворити зруйнований ядерний реактор на безпечний об’єкт. Одна підготовка місця для монтажу арки вимагала вивезення сотень тонн радіоактивного ґрунту і закладання бетонного фундаменту на глибину 8 метрів.

Будувати нове укриття почали 2012 року після завершення підготовчих робіт. Будівельний майданчик був розташований на безпечній відстані від старого "Саркофагу" з огляду на високий радіаційний фон навколо нього.

Величезна куполоподібна споруда, відома серед фахівців як новий безпечний конфайнмент, накрила старий Чорнобильський "Саркофаг", аби на найближчі 100 років убезпечити аварійний четвертий реактор ЧАЕС, радіоактивне обладнання, залишки ядерних відходів і пилу. Через великі розміри його довелося будувати двома частинами, які були підняті та з’єднані 2015 року. У листопаді 2016 року на «саркофаг» зруйнованого у 1986 році четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС завершили насувати арку Нового безпечного конфайнменту (НБК).

Місце монтажу арки заповнене до глибини 1 м і частково покрите бетонними плитами, щоб забезпечити додатковий захист від радіації. Сегменти арки збирали на місці, де рівень радіації найнижчий, і піднімали підйомними кранами.

Конфайнмент вражає своїми розмірами: близько 165 метрів завдовшки, 260 метрів завширшки і 110 метрів заввишки. Нове укриття вище за американську Статую Свободи і лондонський Біг Бен. Хоча воно і поступається паризькій Ейфелевій вежі за висотою, але з металу, використаного для будівництва споруди в Чорнобилі, можна було б побудувати три таких вежі. Арку вже назвали найбільшою рухомою спорудою на планеті: вона важить 36 200 тонн. Під склепіння НБК можна вмістити дзвіницю Києво-Печерської лаври та статую «Батьківщини-матері».

Металева основа і обшивка нового укриття важать близько 25 тисяч тонн.

Аби зібрати всі металеві сегменти арки конфайнмента, використали 500 тисяч болтів.

Площа загального покриття Чорнобильського сталевого гіганта - 86 тисяч квадратних метрів, що дорівнює 12-ти футбольним полям.

Будівельний майданчик був розташований на безпечній відстані він старого "Саркофагу" з огляду на високий радіаційний фон навколо нього.

По спеціальних рейках гігантську споруду просували у напрямку старого укриття зі швидкістю 6 метрів на день. Спеціально створені надпотужні крани закріпили її над четвертим реактором.

За матеріалами : https://www.bbc.com/ukrainian/science/2013/11/131128_chernobyl_vj_arch_chornobyl_it