Руслан Горовий – відома публічна людина. Ще з 2014-го, відколи росія
почала війну на Сході України, Руслан неодноразово їздив туди як журналіст та волонтер, допомагав військовим і цивільним, зняв документальну стрічку «Укропи Донбасу».
Після широкомасштабного вторгнення Руслан Горовий з друзями заснували волонтерську спільноту, назвавши її «циганським табором». Їх волонтерська діяльність стала ще більш активною після того, як окупантів вигнали з Київщини. Під час кожної подорожі «циганського табору» дорогами Київщини Руслан намагався занотовувати свої враження, знімати короткі відеосюжети розповідей місцевих мешканців, які пережили окупацію, а ще збирати
артефакти війни для майбутнього музею. Частина цих матеріалів стала основою книги «Жили собі люди», яку Руслан Горовий презентував під час зустрічі.

«Жили собі люди» - це хроніки біди, картини болю, горя, люті й ненависті до ворога, часом критичні й відверті розповіді, есеї. Присутні із задоволенням послухали уривки із книг, що були презентовані – «Жили собі люди», «Конотоп і всі, всі, всі. Байки Руслана Горового», «Казки на ніч», «Гагарін і Барселона» та інші. Полтавським читачам Руслан Горовий добре відомий за книгами та його дописами на власній сторінці у Facebook. Тому на зустріч з гостем завітали «фейсбучні друзяки», щоб розвіртуалитися.

Зустріч була теплою й зворушливою. Але часто – зі сльозами на очах і «мурахами по спині». Не обійшлося без жартів, іронії, гумору. Руслан читав полтавській спільноті поезії свої та дружини Людмили Горової, добре знаної як авторки відомої пісні «Буде тобі, враже, як та відьма скаже». До речі, гість зустрічі презентував збірку її поезій. Після заходу читачі ще довго не відпускали цікавого, неординарного співрозмовника…