Окрім цієї глобальної катастрофи для людства, тогочасна Російська імперія брала участь у десятках локальних воєн та військових конфліктів. Короленко з його активною громадянською позицією не міг не реагувати на це. Авторитет його як журналіста, редактора, громадського діяча та й просто високоморальної людини був надзвичайно високим. Його єдиною зброєю було слово, й ця зброя дійсно була дієвою. До думки Короленка співвітчизники прислухалися, йому вірили.
Озвучені зараз, його розмисли про війну більш ніж 100-річної давнини вражають актуальністю, розумним аналізом, вірними висновками. Вражає й сміливість, з якою Короленко коментує історичні події. Зрозуміло, що його погляди ідуть врозріз із державними.
Спочатку згадаємо російсько-японську війну. Вона тривала недовго: із 6 лютого 1904 р. по 14 жовтня 1905р. Закінчилася перемогою Японії із підписанням Портсмутського мирного договору, стала однією з причин глибокої соціально-політичної кризи в країні.
Влітку 1904 р. Володимир Короленко перебував на Кавказі, де мешкав його молодший брат Іларіон. Звідти, даючи письмове інтерв’ю редакції газети «Биржевые ведомости», письменник стверджує:
«Ви бажаєте знати, яке враження справляє на мене сучасна війна. Питання має величезне значення, і я не бачу причини для ухиляння від відповіді, тим більше, що враження моє, як й багатьох різних людей, різних професій і статусу, цілком визначене: сучасна війна – це величезне нещастя й величезна помилка. Придбання Порт-Артуру та Маньчжурії я вважаю непотрібним й навіть тягарем для нашої країни. Таким чином, навіть прямий успіх в цій війні лише закріпить за нами те, що нам непотрібно, що лише посилить й без того шкідливу екстенсивність наших державних дій й потягне за собою нову напругу й без того виснажених коштів країни на довгий, на невизначений час. Отже, боротьба, страшна, кровопролитна й та, що розорює, через невартісну мету… Історична помилка, що вже поглинула і продовжує поглинати тисячі людських життів, – ось що таке ця війна, на мій погляд. А так як для мене справжній престиж, тобто гідність народу не вичерпується перемогами на полі бою, а включає в себе освіченість, розумність, справедливість, обачність і турботу про спільне благо, то я, не намагаючись навіть гадати про результат, бажаю припинення цієї непотрібної війни й швидкого миру для внутрішнього зосередження на тому, із чого складається дійсна гідність великого народу.
Питання про те, відволікає чи не відволікає війна наших письменників від раніше запланованих робіт, вважаю через величезне і сумне значення війни для сьогодення й майбутнього нашої батьківщини, –малозначущим, що, вибачте, говорити про це не буду» .
І Світова війна застала В.Г.Короленка на півдні Франції, біля іспанського кордону, куди він виїхав для лікування, а також праці над виданням Повного зібрання своїх творів. Разом із тим це був також візит до молодшої доньки Наталії, що створила сім’ю із емігрантом-співвітчизником та була при надії. З великими труднощами у розпал військових дій (це було влітку 1915 р.) письменник повернувся додому, у Полтаву. В місті він застав сотні біжинців з прифронтової смуги, що втекли від війни у наше досить спокійне місто. Вже тоді було зрозуміло, що війна принесла із собою глобальні політичні і соціальні зміни.
Темі І Світової війні майстер слова присвятив художній твір «Полонені» та публіцистичний «Війна, вітчизна і людство» (1917 р.).
Публіцистична робота Короленка викликала величезний резонанс у суспільстві, неодноразово видавалася солідними накладами. Виходила у видавництвах як Києва, Харкова, так і Берну, Лозанни. За радянських часів була заборонена, заборона на її публікацію знята лише у 1991 р.
Основний замисел статті висловлений автором під час відправки її до друку:«Як бачите, я певною мірою інтернаціоналіст і співчуваю зверненню з пропозицією миру без анексій і контрибуцій. Але думка моя така: ми маємо або славу великого почину на користь світу для всього людства (приблизно так), або безслав’я і ганьбу. І це залежить від подальшого ставлення до батьківщини. Людства єдиного ще немає. Для нього доводиться працювати через батьківщину. Якщо ми зрадимо вітчизні, не зуміємо захистити її, то загинемо і надовго загальмуємо справу самого людства».
Сприйняття війни автором як «величезного нещастя, що налетіло на людей без їхнього бажання і відома», стало зрозумілим саме зараз, бо, мабуть, війни мають у своїй природі багато спільного. Короленкові в силу його є
емпатії та таланту вдалося передати думки, над якими не владний час.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України