Весною, що нестримно плине в літо...

10.04.20, 15:53

Весною, що нестримно плине в літо,
Як зеленіють верби і трава,
П’янким, пахучим, щедрим дивоцвітом
Панасова садиба ожива.

На царині єдиних інтересів,
Серед цього блаженства і краси
Михайла Коцюбинського і Лесі
Будинок пам’ятає голоси.

Рояля щоб на дальні видноколи
Лилась свята мелодії ріка,
Торкалася і Лисенка Миколи,
Й Марії Заньковецької рука.
.....
І в мить вагання, сумнівів, розпуки
На перехрестях і добра, і зла
Ідуть до тебе правнуки й онуки
З цілющого напитись джерела.

У променях і пошуку, і часу
У мудрій недосяжності своїй
Стоїть садиба – пам’ятник Панасу,
Перлина його духу і надій.
(З поеми Володимира Тарасенка "Оселя пам’яті й любові")

#музейпанасамирного #музей_панаса_мирного #panasmyrnymuseum

https://www.facebook.com/PanasMirnyMuseum/?ref=aymt_homepage_panel&eid=ARCWwAyYvxNk7gGEpXnUkvMmU_BDzRnuGGeAATgDUCVzKDbbqz57TQi6bIEZXrlH85FOnXY54wcuO-bt