У родині Рудченків (Панаса Мирного) цілком по-старосвітському дотримувались постів, релігійних свят та звичаїв. Життям i звичаями ця родина мало чим вiдрiзнялася вiд заможних селянських сімей, «хiба тільки тим, що убралися в німецьку одежину та перейняли деякі звичаї од справжнiх панів, хоч усе те викроїли на свiй манір», як писав до львівської «Правди» про це Іван Білик (Рудченко) – старший брат Панаса Мирного.

На Великодні свята уся родина традиційно збиралась за сімейним столом. Ходили до церкви, разом молились. В одному зі щоденників Панас Якович згадує: «Вот припадает отец на колени, припадали и все мы и молились тихо, тепло [...]. После молитвы мы все садились за общий стол. При потчевании вспоминались и живые – в отдалении, и мертвые-несуществующие».

Такі свята Панас Мирний дуже цінував. Вони давали йому розуміння того, наскільки важлива для нього родина, сімейні цінності, духовність. Ці звичаї, такі дорогі йому з дитинства, письменник плекатиме і у власній сім’ї, передаючи своїм дітям життєві істини: берегти своє рідне, берегти, щоб не виродитися, щоб не забути коріння народу, з якого ти вийшов,берегти свою віру, звичаї, свою мову. І так збережемо національну істоту свою.

Відео за посиланням:

https://www.facebook.com/PanasMirnyMuseum