Василь Каразін: «Вільний спосіб мислення і жага до науки»
30.01.23, 10:55
Василь Каразін: «Вільний спосіб мислення і жага до науки» Просвітник. Все життя він вірив у нездоланну силу знання та народу, озброєного найсучаснішими знаннями. Тому і став засновником перших початкових шкіл для кріпаків, в пам’яті ж нащадків насамперед залишився як засновник Харківського університету та бібліотеки, які працюють навіть в наші дні. Не полишали вченого й думки про відкриття жіночих училищ… Науковець. Автор численних праць з хімії, астрономії, селекції. Чимало його винаходів було забуто та повторено іншими пізніше. Громадський діяч. Ідеаліст, що писав імператору листи, у яких закликав розпочати політику звільнення селян від кріпацтва та стати на шлях боротьби проти казнокрадів, описував проблеми, що штовхають імперію до загибелі. Зрештою самодержцю це набридло, і він заборонив йому писати… Василь Каразін народився 30 січня 1773 року в селі Кручик Харківської губернії. Свій рід Каразіни вели від Григорія Караджі, архієпископа міста Софії, грека за національністю. Батько Назар Олександрович був військовослужбовцем. Мати Варвара Петрівна походила з родини козацького сотника. Початкову освіту хлопець здобував у маєтку батька, де проводив багато часу із дітьми селян-кріпаків, товаришував із ними. У 1783 році, після смерті батька, навчався і виховувався у Кременчуцькому та Харківському приватних пансіонах, де викладали кращі тогочасні просвітники. Навіть був особисто знайомий з Григорієм Савичем Сковородою, спілкувався з ним у будинку вітчима. Саме твори видатного українського філософа вплинули на подальше формування світогляду Василя Каразіна. У 1783 році вступив на військову службу, водночас ходив на лекції, де отримав ґрунтовні знання з природничих наук – хімії, фізики, а також поглибив свої знання з математики й іноземних мов. У 22 роки Василь пішов у відставку й оселився в родовому маєтку в Кручиках. Займався науками. Невдовзі одружився з кріпачкою. Кілька років не виїжджав за межі повіту, аж ось вирішив виїхати за кордон. Тоді для цього потрібен був дозвіл імператора, а Каразін його не мав, тому на кордоні Василя, вагітну дружину та слугу запроторили до в’язниці при спробі незаконного перетину меж імперії. Не чекаючи на офіційне донесення, Каразін написав звернення до імператора: «Я волів позбавитись вашого правління, як надзвичайно жорстокого. Вільний спосіб мислення і жага до науки були єдиною моєю провиною»… Так почалася нова історія: замість покарання Каразін отримав посаду в державній скарбниці, а згодом розробив проєкт економічних і політичних реформ для російської імперії. Згодом новий цар зробив Каразіна своїм радником та міністром освіти. На цій посаді вчений став реалізовувати ідеї щодо заснування університету в Харкові. Подолавши чимало перешкод – домігся свого: 24 січня 1803 року вийшов указ. Та вже в червні Василя Назаровича звинуватили в розтраті державних коштів і відсторонили, а потім взагалі заборонили втручатися у справи університету, водночас звільнивши зі служби в міністерстві. Вже без участі Василя Назаровича, зусиллями професора Івана Рижського та Іллі Тимківського Харківський університет було відкрито 17 січня 1805 року. Каразін повернувся до родового маєтку, та не для того, щоб спочивати на лаврах: відкрив у Кручиках єдину на той час на Слобожанщині початкову школу для дітей кріпаків, сам укладав посібники з читання, письма та арифметики. Не полишали вченого й думки про відкриття жіночих училищ… У своєму домі обладнав хімічну лабораторію та метеорологічну станцію, де протягом кількох десятиліть вів систематичні погодні спостереження. Удосконалив технологію виробництва спирту, миловаріння, свічок, що горіли без диму, обробки шкіри, винайшов спосіб виготовлення водонепроникного цементу та одержання смол, дьогтю та скипидару з деревинного вугілля. Вивів нові сорти зернових, пропагував у вжиток картоплю. Дослідив вплив електрики на процеси бродіння і відкрив технології консервування й висушування плодів водяною парою, винайшов метод бальзамування тварин. Запропонував проєкт парового опалення… А ще він нібито підбурював солдатів-семенівців до повстання: в 1820 році Каразіна заарештували й кинули до Шліссельбурзької в’язниці на пів року. Зрештою, звільненого вченого відправили до родового маєтку під постійний нагляд жандармів і без права виїздити за межі своїх земель. Лише через 18 років дозволили оселитися будь-де окрім Петербурга та Москви… Восени 1842 року Каразін вирушив до Криму, але дорогою захворів і змушений був вертати назад, утім доїхав лише до Миколаєва і вже 16 листопада Василь Назарович помер. Було йому 69 років. На склепі міського цвинтаря викарбувано: «Винуватець заснування у росії Міністерства народної освіти, засновник Харківського університету, фундатор і правитель Філотехнічного товариства, запроваджувач квітучої торгівлі та добробуту громадян у місті Харків; природознавець, який подав перший думку про можливість зробити з метеорології науку точну, корисну для людей; почесний член різних вчених товариств». Відкриваймо сторінки історії нашої держави разом! Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МТГ. Знаймо, бо ми того варті!
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України