Валерій Ілля. «Розширеними очима» Хита вітер колиску на калині білить мати душу піснею похилилась над колискою вилетіло з неї солов’ятко в пісню хита мати на калині порожнє гніздечко
Унікальний сюрреалізм, глибоко закорінений в українську традицію, пісенну й ритуальну. Крізь призму цього сюрреалізму дивився на буття Валерій Ілля, крізь призму цю пропускав свою поезію. Такої сирітської видавничої долі не мав, мабуть, жоден український поет. Понад чверть століття тривала заборона на друк його поезій. Першу свою книгу «За туманами ковалі» (на справжню назву «Розширеними очима» видавництво не погодилося) він побачив 1989-го – у п’ятдесят років…. І чи може бути іншою видавнича, і взагалі, доля поета, який відмовлявся брати участь у злочинах проти народу, встояв у правді, не написавши жодного неправдивого рядка, жодного слова. Нині його вже немає між нами… «Але найбільше про нього мовчать. І хоча його поезію вивчають у школах та університетах, оглушлива мовчанка є найприкметнішою оцінкою його творчості в нинішньому літературознавстві та критиці. Втім, здається, його самого оцінки мало цікавлять. Як чернець чи мандрівний філософ, він простує до тільки йому видимих далей, торуючи свою, ні з ким не подільну, дорогу в літературі… Його надреалістичний голос, що загадково й водночас закономірно проріс із масного чорнозему, даленіє в українському небі й знову вертається, щоб розкошувати в пшеницях і житах. Мовчання ж – то своєрідне тло, на якому ще виразніше проступає напівмістична постать цього загадкового письменника», – ці рядки, написані Павлом Вольвачем ще 1999-го року, чи не найкраще характеризують творчість Валерія Іллі.
На початку шістдесятих років він першим звернувся до поетики вільного вірша. Першим дав зразки метафоричного та симфоричного письма. Його вільний вірш наповнений фольклорною орнаментикою, язичницькими алегоріями та християнськими символами. Його вірш має в собі щось від язичницьких замовлянь і катакомбних християнських молитов… Микола Вінграновський твердив: «Вірші Валерія Іллі геніальні. Чого я так кажу? Бо коли дивлюся на будь-чиї вірші, навіть на свої, бачу, хто і що вплинуло на поета. А тут скільки не дивись – нічого не побачиш»… Саме він відродив перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал «Основа», що виходив щомісячно від січня 1861 року до вересня 1862 року. Після короткої спроби в Одесі напередодні I світової війни 1915, це була третя спроба видавати журнал під такою назвою. Говорив так: «Основа» – це кращий варіант мене самого… я сприймаю її як соборну душу, яка не тільки до письменників має стосунок, я соборність душі української розумію як єдність душ не тільки тих, що живуть, ... Справжнє поєднання». йик соловейко при лузі в тузі йик перепілка в йирій пшениці йик сив зозулька в вишневім садку І розступилася земля І в світлі крові встають вигублених мільйони Матері колідувати встають Божі діти! в неділю рано чиста їхня кров гуде в трембіті – гой вийдіть ик нам чи спите, чи чуєте… спам’ятайтесь люде вийдіть з хати киньте в сонячну скарбону свої душі порятуйте люде Матір Україну! гой дай Боже. Колядка за Україну, 2005
Валерій Павлович Ілля (23 червня 1939 – 27 липня 2005) – український поет та есеїст. Лауреат літературної премії імені Василя Симоненка (1990) та Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша (2023), посмертно…. Цикл дописів про лауреатів Міжнародної літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша 2023 року продовжують бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МТГ. Далі буде! Знаймо, бо ми того варті!
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України