3 грудня 2020 року бібліотека – філіал №4 отримала унікальний дарунок від спільноти полтавських меценатів – «Літопис» Самійла Величка.

«Цікавому норову людському не може нічого бути сподобнішого, ласкавий читальнику, як читати книги й дізнаватися про давні людські діяння та вчинки» – такими словами починав літопис Самійло Величко (переклад на сучасну українську Валерія Шевчука).

Про себе літописець зазначив: «Колись канцелярист Війська Запорізького, в селі Жуках, повіту Полтавського, року 1720». Себто 300 років тому. До речі, Самійло Величко цього року також ювіляр – минає 350 років з дня його народження.

«Випадково, в публічній бібліотеці Санкт-Петербургу, у відділі рукописів, - розповідала на онлайн-презентації в Полтавському краєзнавчому музеї Тетяна Генадіївна, - побачила власне рукопис літопису і була вражена, оскільки зрозуміла: те, що було видане в XIX столітті абсолютно не відповідає сучасним вимогам і ніхто насправді не знає про Самійла Величка».

Саме тоді виникла ідея необхідності видання цього тексту. Дослідниця звернулася до Інституту історії України НАН України і запропонувала зробити спільний проєкт. Договір підписали у 2012 році і почали роботу».

Після підписання договору, Тетяна Таірова-Яковлєва поїхала в Москву, де їй вдалося знайти документи на підтвердження існування власне Самійла Величка, вдалося знайти 16 книг його особистої бібліотеки з екслібрисами. У цей час в Києві, на основі цифрової копії, почали набирати текст, що було робити надзвичайно складно. ухвалили рішення створити дві робочі групи: одну в Києві, а іншу в Санкт-Петербурзі. У Києві таку групу очолив Андрій Бовгиря – співробітник Інституту історії України. Також допомагали представники Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, в якій знаходиться єдиний Київський список рукопису, вони доповнювали ті пропуски, які існують в оригіналі.

«Слід зазначити, що транслітерація тексту – процес дуже копіткий і команді довелося відкласти всі свою справи на рік, щоб завершити роботу. Пані Тетяна самостійно знайшла кошти, щоб підтримати матеріально всю команду в Києві, бо розуміла, що інакше це ніколи не зрушити з місця. Паралельно робота з оригіналом йшла в Петербурзі. Там створили кодикологічну групу з 5 осіб, яка досліджувала оригінал літопису всіма можливими сучасними методами. На щастя, є спеціальна лабораторія, оснащена сучасними приборами, які дозволяють зробити спектральний аналіз паперу. Завдяки такому методу робили навіть аналіз пилку, який потрапив на краплі воску зі свічок, щоб встановити, де насправді писався літопис і де він зберігався. У підсумку вдалося встановити, як дійсно виглядав рукопис за часів Самійла Величка, як він його збирав і як формував».

Ласкаво просимо до бібліотеки познайомитися з новинкою!