Українська література в іменах: Василь Шкляр

07.06.21, 09:06

Василь Шкляр – один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Його називають «батьком українського бестселера». Лауреат багатьох літературних премій, але чи не найдорожча з них Національна премія імені Тараса Шевченка від якої письменник відмовився – вперше за історію існування цієї найпрестижнішої нагороди. У своїй літературній діяльності письменник принципово жодного разу не скористався спонсорською допомогою, не прийняв жодної державної нагороди.

За словами Василя Миколайовича найкраща для нього премія – «це прихильність моїх читачів. Те, що мої романи мають найширший попит, вони найкраще продаються, і це для мене найвища винагорода. Я понад усе ставлю інтерес свого читача, якого я люблю, а він мені платить тим же».

Першою людиною, яка читає його рукописи є кохана дружина Валентина.

Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №5 пропонують переглянути книги, які користуються найбільшим попитом на наших книжкових полицях.

1. «Характерник»

У другій половині ХVІІ століття в Запорозькій Січі сталася неймовірна подія, яку зафіксовано в архівах тодішньої Московії і яку не оминув увагою жоден доскіпливий хроніст козаччини. Та особливого чару ця пригода набуває під пером письменника, що на основі документальних джерел творить яскраву історичну реальність з життя «лицарів списа і шаблі». Кошовий Сірко, кинувши виклик самому цареві, розпочинає велику, вкрай небезпечну гру з Москвою. І треба зробити неможливе, аби в цьому поєдинку зберегти козацьку честь і гідність матері Січі. Хто просуне голову в пащу скаженого звіра?

2. «Чорний ворон. Залишенець»

Їх називали бандитами, розбійниками, головорізами й навіть у прокльонах-анафемах забороняли згадувати їхні імена. Щоб убити у пам’яті упокореної маси ту ідею, за яку повстанці жертвували свої молоді життя. Авжеж, вони стріляли, вішали, палили, нищили — але кого? На їхньому бойовому чорному прапорі напис: «Воля України або смерть». Вони не вийшли з лісу навіть тоді, коли навкруги запанувала чужа влада і вже не було надії на визволення. Вони — залишенці — обрали собі смерть.

3. «Тінь сови»

Кохання та журба, на жаль, часто ходять поруч… Життя Катерини і Степана сповнене любові та світлої поезії. І коли приходить біда – як тінь сови, що вони побачили перед весіллям, – заради спокою дружини Степан ладен пожертвувати всім. Смерть сильніша за кохання? Мабуть, навпаки… Непідвладна часу історія кохання, що надихає та дає надію. Кохання, яке перетворюється на легенду...