Уільям Шекспір і Панас Мирний : історія єднання (до Дня Європи в Україні)

15.05.20, 09:10

Сьогодні творчість Панаса Мирного є свідченням приналежності до Європейського культурного простору, спільних цінностей та історії, які нас об’єднують. Маловідомий факт для сучасників, що у 1879 р. Панас Мирний здійснив повний переклад Шекспірової трагедії «Король Лір» українською мовою. В українській полісистемі існує всього 5 повних перекладів цієї величної драми.

Письменник захопився творами В. Шекспіра ще в юності, вважаючи що переклад творів англійського драматурга – «це немалий крок уперед у нашому літературному поступі». У щоденниковому записі з 6 березня 1870 р. він зазначає: «Читаю Шекспіра. Що за сила слова, що за глибина думки? І це – поет 16 віку? А візьміть ви пісню Шекспіра. О! глибоко, глибоко вона хапає вас за серце, ллє у душу вашу таку несказанну тугу за Ліра, за Отелло і радість за Корделію, Дездемону, Офелію, що ви плачете із приливу несказанного горя і несказанної радості».

Дослідники говорять про точну передачу змісту, стилю Шекспіра, засобів мовної образності, а також правильне відтворення репліки Ліра ‘And my poor fool is hang’d!’ (це свідчить, що переклад виконаний саме з оригіналу, а не з російських перекладів).

І хоча І. Білик, брат Панаса Яковича, був проти перекладацької роботи, вважаючи, що: «Лір малоруською нікому не потрібний», геніальний витвір англійської літератури звучить сьогодні українською так природно і просто, зрозуміло і вишукано, гармонійно і тремтливо. Захоплює і хвилює чиста жива народна мова твору, передана душею і серцем Панаса Мирного:

«Коли виною ми тому, що люди нас обходять,

То хай вони цураються нас явно.

Так краще жить, ніж слухати солодкі речі

І знать, що той, хто каже їх, добра нам не жадає,

Найнещасливіший, кого минає щастя,

А безталання гониться за ним повсюду,

І той надію гонобить на кращу долю

Й не хоче берега пуститися…Тільки щасливим

Страшним стає нещастя, а нещасним

Утіхою завсюди буде регіт.

Вітаю я тебе, прозороє повітря,

Що кругом мене носишся собі по волі!

Не ти, ясне, і не твої страшнії бурі

Виною тут тому, що вихір безталання

Здмухнув згори якогось бідолаху

На саме дно страшенного провалля…

…Нас щастя тільки маже, а науча нещастя».

(Шекспір. Король Лір // Панас Мирний – Т. 6. – С. 619).