У Небесній Сотні – полтавські бійці. ІГОР

17.02.21, 10:35

…Ті дні неможливо забути. Почалося все з мирного протесту студентської молоді в листопаді 2013 року, коли у Вільнюсі політичне керівництво країни, настрахане Москвою, не підписало Угоду про асоційоване членство України в ЄС, хоча цю подію наближали кілька українських урядів. А коли влада почала жорстоко придушувати протести, спочатку піднявся весь Київ, і відразу ж, групами чи поодинці, до столиці вирушали небайдужі з усіх куточків України.

Із усіма сміятися і плакати –

Не все одно, що буть цілком байдужим.

...Є в світі речі дуже неоднакові –

Сонця на небі і сонця в калюжі.

Є день і ніч.

Брехня і правда.

Добро і зло.

Зима і літо.

Є лжегерої.

Є герої справді.

Грицько Чубай

Хочеться вірити, що кожного року, не лише в ці дні, а і кожен день, ми пам’ятаємо тих, хто віддав свої життя, виборюючи право українського народу на гідне життя. Серед них були і наші земляки, Ігор Сердюк та Андрій Черненко… На Майдані вони були від самого початку… І, за збігом обставин, загинули в один день...

До Дня Героїв Небесної Сотні бібліотекарі бібліотеки-філіалу № 1 Полтавської МЦБС підготували серію дописів. Сьогодні – історія перша...

ІГОР

Вільний духом бунтар-революціонер у мазепинці з тризубом і татуюванням Че Гевари на грудях… Ігор Сердюк пишався етимологією свого прізвища: часто розповідав людям при знайомстві, що сердюки складали гетьманську гвардію – еліту козацького війська.

Близький друг Ігоря Андрій Тирса так характеризує товариша: «Найбільше в його характері мені імпонувала щира прямота. Він не підшукував інтелігентних епітетів і метафор. Збирав у себе гучні компанії, через нього багато людей перезнайомились і стали друзями. Був гучним, правдорубом, завжди говорив в очі те, що думає. Не терпів несправедливості і завжди намагався з нею боротися. Захоплювався історією, був великим патріотом і любив Україну, але ненавидів державну владну систему, як структуру обмежень свобод, що мало змінилася за пострадянський період і зневажав політиків. Хіба з повагою відгукувався про В’ячеслава Чорновола».

З початку 90-х років Ігор був учасником патріотичних мітингів у Кременчуці. Після одного із таких заходів вирізав із бронзи невеличкого тризуба і з того часу носив його з собою… До Києва Ігор Сердюк поїхав одразу після розгону студентів 30 листопада. На Майдані будував і охороняв барикади, переважно чергуючи по ночах. Іноді разом із побратимами по сотні охороняв майданівців під час виходів на різні акції. Виконував функції прапороносця. Коли почалася гаряча фаза протистояння на Грушевського, то Ігор не бігав із коктейлями чи шинами на самій передовій – був більш поміркованим, навіть намагався стримувати найбільш «гарячі голови» аби не лізли у сам епіцентр.

Того дня зранку тисячі людей рушили мирним маршем до Верховної Ради, але дорогу їм перекрили кордони беркутівців і озброєних бандитів. Ігор йшов з прапором… Він загинув близько 13-ї години дня 18 лютого на розі Кріпосного провулку та вулиці Інститутської…

Після смерті Ігоря його дружина Ірина передала батькам Героя значок, який він носив у кишені і за життя нікому не показував. На ньому був надпис: «Воля або смерть!».

Ціна, яку заплатила Небесна Сотня за право України бути вільною країною – це величезна відповідальність для кожного з нас.

Пам’ятаймо!