Ціною життя. Перші години аварії. #35_років_уроків

15.04.21, 10:22

… У ті перші години, коли підмога ще була в дорозі, коли з Києва й районних центрів мчали машини, розтинаючи квітневу темінь усіма ввімкненими фарами, в ті перші години їх було двадцять вісім, точніше - одразу після вибуху двадцять сім пожежників, бо двадцять восьмий, командир пожежної частини - 2 майор Леонід Телятников (він був у відпустці і мав вийти на службу лише через день), прибув на станцію за 25 хвилин.

Коли він вбіг до головного корпусу, полум’я вже вирувало на різних поверхах, принаймні у п’яти місцях. Воно могло уразити кабельні канали, мережа яких охоплює всю станцію. Телятников негайно піднявся нагору: пожежа перекинулась вже з четвертого на третє реакторне відділення.

Лейтенант Правик у надекстремальних умовах зміг безпомилково вирахувати, звідки насувається біда, і організував гасіння пожежі з боку машинного залу та реакторного відділення четвертого енергоблока. Тепер під загрозою опинився й третій… Ось де криється смертельна небезпека!

Чимало учасників ліквідації наслідків аварії одержали надто велику дозу опромінення, не сумісну з життям. Це пожежні - Ващук Микола Васильович, Ігнатенко Василь Іванович, Правік Володимир Павлович, Кібенок Віктор Миколайович, Титенок Микола Іванович, Тішура Володимир Іванович, працівники Чорнобильської АЕС Акімов Олександр Федорович, Бражник В’ячеслав Степанович, Топтунов Леонід Федорович, Баранов Анатолій Іванович, Перевозченко Валерій Іванович, Проскуряков Віктор Васильович, Перчук Костянтин Григорович, Вершинін Юрій Анатолійович, Кургуз Анатолій Харлампійович, Новик Олександр Васильович, Лузганова Клавдія Іванівна, Дегтяренко Віктор Михайлович, Коновал Юрій Іванович та багато інших….

Під час вибуху на споруду цього блока, зістикованого з четвертим, вилетіло багато шматків радіоактивного графіту, рештки будівельних конструкцій, пил, різне сміття. Перші заходи з дезактивації зони аварії полягали в тому, щоб прибрати викид, що неможливо - зафіксувати на місці. Тоді військовослужбовці, курсанти Харківського пожежно-технічного училища багато зробили і на деякий час поширення радіоактивного зараження припинилося. Але небезпека залишалася: шкідливі речовини лежали на відкритому для всіх чорнобильських вітрів місці. Крім того, третій енергоблок потрібно було готувати до роботи. Треба дезактивувати покрівлю. Але як?