Цікаві факти про святкування днів народжень Володимира Короленка

23.07.20, 11:00

У цьому році виповнюється 167 років від дня народження відомого письменника, громадського діяча, гуманіста – Володимира Галактіоновича Короленка. Зі спогадів Марії Лошкарьової, племінниці Володимира Короленка: «15 липня (за старим стилем) – день народження дядька, а 22 – день іменин моєї матері – завжди відзначали дуже шумно та святково. З вечора молодь відправлялася до лісу, звідтіля приносила величезні оберемки ялинкових гілок, хвощу та папоротнику, плела гірлянди та прикрашала ними ганок і терасу. Обідати в ці дні йшли в перелісок, просто на землі розстилали скатертину і на ній розкладали різні наїдки. Молодші з дітей читали власні вітальні вірші або зображали в особах яку-небудь байку».

Сам відомий письменник ніколи не прагнув до публічності, був надзвичайно скромною людиною. Короленко намагався «обминути» урочистості у зв’язку зі святкуванням своїх ювілеїв, не полюбляючи офіціозу навколо свого імені. Тому Володимир Галактіонович, зазвичай, залишав полтавську домівку і вирушав у подорожі. Так, напередодні п’ятдесятиріччя, письменник вирішив побувати на «відкритті мощей» Серафима Саровського. З листа до С.А. Малишева (брата дружини письменника) читаємо: «Сувора таємниця. Ти нікому не повинен говорити, що я приїду та куди ми вирушимо. А то я зараз знаходжусь в делікатному становищі: у зв’язку з моїм п’ятдесятилітнім ювілеєм кожен мій крок висвітлюється в газетах і, крім того, всі намагаються «вітати». Нещодавно збирався їхати до Чернігова по справах. І ось вже з’явилася кореспонденція, що в Чернігові «чекають на письменника Короленка» і місцева інтелігенція збирається його вітати. Тому я до Чернігова не поїхав. Таким чином – нікому». А тим часом ювілей письменника наближався. У листі до дружини від 3 липня 1903 року Короленко відмічає: «У нас тихо. Тільки мій затяжний ювілей все наближається до своєї кризи 15 липня (за старим стилем). З величезним задоволенням думаю про те, що в цей день буду слухати шум беріз біля якої-небудь великої дороги…». А вже у листі до дружини, з монастиря, від 15 липня 1903 року (за старим стилем в цей день і відмічав письменник свій день народження) Короленко відмічає: «Відпочиваємо у тіні, біля дороги. Проводжу цей день, як і планував. В Полтаву надходять ювілейні телеграми. Здається, затівалось якесь читання, Михайло Іванович (Короленко мав на увазі свого друга М.І. Сосновського) готував мою біографію та реферат, і все це мені б прийшлось вислуховувати. А зараз над головою у мене шелестять дерева, над дорогою коливається овес. Чудово». Дійсно п’ятдесятирічний ювілей Короленка в Полтаві був урочисто відсвяткований в міському театрі, але без самого письменника.