30 листопада 1718р. під час огляду облогових траншей біля норвезької фортеці Фредрікстен (поблизу м.Халден, Норвегія). загинув шведський король Карл XII.
"Смерть Карла XII – питання закрите" Автор: Петер Енглунд Переклад: Олег Безверхній
Коли Карл XII нарешті зустрів свою долю, того листопадового вечора десь близько десятої години у облоговій траншеї поблизу норвезької фортеці Фредрікстен, це не дуже здивувало його сучасників. Король нерідко наражався на небезпеку і мав чимало поранень за довгі роки Північної війни. Перші повідомлення в газетах про його загибель стверджували що життя Карла XII обірвала картеч гармати норвезької фортеці. Втім, доволі швидко почали поширюватись чутки. Були такі речі, що їх важко було пояснити. Якщо король був вбитий ворожою кулею, як так могло статися, що судячи з вигляду рани на його голові, вона увійшла у праву скроню? Праворуч не було ворогів. Поза сумнівами були люди, що їм загибель короля стала б у нагоді і серед них той, хто незабаром надіне на свою голову корону короля Швеції - Фредрик Гессенський. З роками почали з’являтися все нові вбивці, хоча докази були дуже непереконливими, втім вбивці все ж з’являлися. Впродовж минулих століть тіло загиблого короля неодноразово досліджували, але це тільки збільшувало версії та підливало масло у вогонь суперечок. Особливо важливим стало дослідження виконане у 1917 році. Група експертів надзвичайно ретельно і з великою пошаною до об’єкта дослідження все заміряла і зважила. Два зроблені ними висновки пригорнули найбільшу увагу. По-перше, вони спромоглися довести, що те що багато років вважали вхідним отвором кулі насправді є вихідним отвором. Куля дійсно прилетіла з лівого боку, де знаходились норвезькі укріплення. Але тоді чому вхідний отвір у скроні більший за вихідний? Це суперечило усьому, що було відомо про кульові поранення. По-друге, і це навіть більш важливо, не було знайдена а ні найменших частинок свинцю у голові короля, навіть при дослідженні за допомогою рентгенівських променів. Якби король був вбитий звичайною свинцевою кулею, вони обов’язково мали бути знайдені. Поступово стало зрозумілим як так може статися, що вхідна рана більша за вихідну. Лікар на прізвище Хултквіст проводив чисельні експерименти зі старовинним мушкетом. Результатів не було, незалежно від того, чи стріляв він у жерстяний ящик, наповнений сумішшю агара та молочного клейстеру, чи то було тіло померлої людини чи жива тварина. Раптом йому на думку прийшла геніальна ідея, що дозволила швидко розв’язати цю складну замороку. Капелюх! Куля, що вбила короля пройшла через його капелюх, зроблений з подвійного тонкої повсті. Коли Хултквіст виготовив такий капелюх з подвійної повсті, він отримав очікуваний результат! Вихідний отвір кулі був менший за вхідний! Загадку, пов’язану із відсутністю частинок свинцю на поверхні черепу вбитого короля було набагато складніше розв’язати. Добре відомо, що свинцева куля, що потрапляє у ногу, обов’язково залишає після себе велику кількість маленьких шматочків свинцю. Попадання кулі в кістку викликає підвищення її температури, що, з урахуванням низької температури плавлення свинцю (+327°), робить кулю крихкою і, як результат, в тілі залишається велика кількість маленьких шматочків металу. Це можна побачити, якщо поглянути на рентгенівський знімок ноги короля зроблений під час дослідження 1917 року. Навколо рани на нозі, отриманої Карлом XII за тиждень до Полтавської битви можна чітко побачити маленькі шматочки металу. Тож чого їх нема в голові вбитого монарха? Поза сумнівами це була справжня загадка. Це призвело до появи великої кількості версій про кулі якогось спеціального походження. Кульмінацією цих версій стала теорія про кулю-ґудзик, за якою король був вбитий кулею, зробленою з двох латунних ґудзиків спаяних один з одним. Ті, хто народжували легенди про короля, стверджували, як до його загибелі, так і після неї, що нібито король не міг бути вбитий звичайною кулею, що його такі кулі “не брали”. Вони стверджували, що як перевертня, що перетворюється вночі на вовка, можна вбити лише срібною кулею, так і короля, якого не беруть звичайні кулі, можна вбити лише кулею, що зроблена з чогось, що раніше йому належало. Тож, якщо вкрасти два ґудзики з власної військової уніформи короля і спаяти їх разом, тоді така куля зможе вразити короля. Теорія навряд чи може вважатися хоча б трішки ймовірною, оскільки людина стверджувала, що знайшла кулю, котра вбила короля 150 рокув тому, на гравійному кар’єру у Вестерготланді. Це виглядає так само, як стверджувати, що знайдена куля, що її вистрілив Гітлер на гравійному кар’єру у південній Польщі. Всю цю теорії розірвали на шматки сучасні історики на чолі з Нільсом Анлундом. Новий галас навколо кулі-гудзика підняло виконане на початку 21 століття ДНК-дослідження залишків крові на ній, що виявило присутність митохондріальної ДНК того ж типу, що й на пальчатці Карла, що була на ньому в момент загибелі, а зараз експонується у національній зброярні Швеції. Навіть не будучи фахівцем, кожен може помітити три слабких місця у всьому цьому. По-перше, таку ж саму митохондріальну ДНК, як у короля, мають тисячі шведів. Це не більше ніж звичайний біологічний відбиток. По-друге, куля-ґудзик була забруднена і, крім того, її приміряли до кульового отвору у шляпі, що була на Карлі XII в ніч його загибелі. І, нарешті, якщо король загинув від цієї кулі, треба пояснити, хто ще від неї загинув, оскільки там була знайдена ДНК принаймні ще однієї людини. З початку 1990-х років, з ініціативи Гуннара Гренадера, досвідченого фахівця з питань балістики кулі, почалася серйозна дискусія з приводу того, чим і звідки був убитий король. Гренадер розумів, що король не міг бути застрелений з близької відстані, куля мала занадто низьку швидкість, що дозволила їй ледве-ледве пройти через череп короля (саме з цієї причини вихідний отвір менше вхідного). З іншого боку, картечні ядра, що ними стріляли гармати форту Оверберг, мала низьку швидкість, якої, проте, було достатньо, щоб завдати такого специфічного пошкодження черепу короля. Те, що постріл був зроблений з форту Оверберг, також добре узгоджується з тим, що ми знаємо про нахил кулі, коли вона пройшла крізь череп короля. Пізніше Гренандер піддався критиці, особливо з боку Рольфа Упстрёма, який у своїй науковій роботі розглядав слабкість теорії Гренандера, а саме питання, пов’язані з формою кулі. Якби куля була залізна, це пояснювало б відсутність частинок металу в черепі. Однак Рольф Упстрем вважав, що таких картечних куль тоді не було. Врешті решт, Упстрем та інші скептики отримали тверду відповідь на всі запитання. Частково ця відповідь була подана у формі популярної книги Петера Фрома “Смерть Карла XII”, а частково у формі наукового дослідження, виконаного Сванте Штолем. Ґрунтовність книга Фрома полягає в тому що він не пройшов повз проблему, обмежившись розрахунками і комп’ютерним моделюванням, як це робили Гренадер и Штоль, він виконував постріли по черепах, виготовлених максимально наближено до реальних и проводив фотозйомку. Його висновок: вбивства не було, король загинув від норвезької кулі.
Але виникає питання стосовно того, яка ж була та пуля? Найпростіший і доволі логічний розв’язок програми запропонував Сванте Штоль. В своєму дослідженні від дійшов висновку, що 1718 року в норвезькій фортеці важкі гармати стріляли картечними кулями того же діаметру, що й та, котра вбила короля, і слід на черепі вона залишила б майже такий самий, як у Карла XII. У нашому розслідуванні ми пройшли настільки далеко, наскільки це було можливо. Справу закінчено. Карл XII був вбитий ворожою кулею. Залишилося питання про те, з якої зброї та куля була випущена, втім ми можемо спокійно жити навіть і не знаючи відповіді на це запитання.
На фото: картина "Жалобна хода з тілом Карла XII", Густав Седерстрем, 1884р.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України