Традиції святкування Різдва та Нового року в короленківській родині

30.12.20, 10:10

Традиції святкування Різдва та Нового року в короленківській родині родом із дитинства письменника, із волинського краю. Свято Різдва збігалося із іменинами матері, Евеліни Йосипівни. В автобіографічній повісті «Історія мого сучасника» є детальний опис святкування: білосніжна скатертина, і сіно на столі, дідух у кутку, і кутя, і узвар, і запечена риба. А ще за різдвяним столом завжди залишали вільне місце, повністю сервіроване. Воно призначалося одинокому подорожньому, який забреде темної ночі на вогник, у затишок та тепло гостинної оселі Короленків. У цю казкову ніч ніхто не повинен відчувати себе непотрібним, забутим. Традиційно усі страви на столі були пісними, але розмаїття та майстерність приготування вражали. Не їли до першої зірки, говорили небагато, неголосно і тільки дорослі. Після вечері на великій ялинці, прикрашеній саморобними іграшками, волоськими горіхами у сріблястих та золотавих обгортках, яблуками, печивом із дірочками для мотузочок, запалювали свічки .

Традиції збереглися і тоді, коли письменник створив власну родину. В ній цінувалися подарунки, що були виготовлені самостійно, із фантазією. Доньки Софія та Наталка мали художній хист, малювали, ліпили, розфарбовували, плели, створювали силуетні картинки, що було дуже поширено в ті часи. Так народжувалися клоуни, танцюристи, балеринки, фігурки ряджених, торбинки для подарунків, глечики, скриньки.

На свято короленківської ялинки запрошували дітей як із бідних родин, так й із цілком забезпечених. Короленко завжди вважав такий поділ штучним (згадаймо його відомий вислів 1918 р.: «немає для нас класових дітей»). Діти письменника призвичаїлися до таких справедливих традицій – ще зовсім юними вони влаштовували на свої зекономлені кишенькові гроші ялинки для дворових дітей, з радістю спілкуючись зі всіма. Малеча водила хороводи, співала пісень, декламувала вірші, відгадувала загадки. Жодна дитина не йшла з короленківського дому без подарунка. Зазвичай дарувалися книжки з картинками, іграшки, альбоми із олівцями та фарбами для малювання, солодощі. Сам ритуал вручення подарунків був оригінальним: кожному маленькому гостю почергово вручалася рибальська вудка, яку треба було закинути самостійно із дитячої кімнати в кабінет Володимира Галактіоновича через шпаринку у дверях . А в кабінеті дорослі причеплювали на гачок той чи іншийсюрприз. Малюкам залишалося потягнути на себе вудочку і виловити подарунок, як рибку із річки.

Співробітники музею намагаються зберігати славні традиції короленківської родини і дарувати незабутні враження всім, хто в ці зимові дні завітає до святково вбраної садиби видатного полтавця.