Ті-Ес-Еліот. Надто велика ціна для того, щоб бути поетом
26.09.23, 08:55
Еліот – щасливий!?. Еліот та щастя – це були два несумісні поняття. Ще рік тому він говорив лише про смерть. В лондонському оточенні поета багато хто вважав, що він вистраждався до повної байдужості. Ні слава, ні творчість не приносили йому задоволення і, подумати тільки, звичайна земна любов, яку він відкидав у своїх віршах як вульгарну втіху посередності, ця сама любов миттєво вилікувала його від туги та самотності, в яких він прожив майже півстоліття… Їй було 30, йому – 68. До заміжжя Валері Флетчер. працювала в Томаса Стернза Еліота сім років, була віддана йому безмірно, але завжди трималася найвищою мірою формально. Вони ніколи не відкрилися б один одному, якби не випадковість: хворого на грип поета друзі запросили погостювати у них на дачі, на морі, разом із секретаркою, яка допомагала б йому в роботі. Саме там, у неформальній атмосфері дружнього, затишного будинку обидва нарешті наважилися глянути один одному в очі… У січні 1957 року, о 6-й годині ранку, в темряві церкви Сент-Барнабас у Кенсінгтоні вони повінчались. З того моменту і до самої його смерті у жодної людини не було сумніву в тому, що Еліот щасливий. Вони ніколи не розлучалися, на банкетах і вечорах завжди трималися за руку. Під час офіційних виступів з кафедри Еліот не починав говорити, поки не знаходив у першому ряду обличчя Валері... Він помер 4 січня 1965 року від серцевого нападу – кілька годин перед смертю був непритомний, прийшов до тями лише на хвилину, щоб вимовити її ім’я. Коли Еліота не стало, Валері сказала з гіркотою: «Том вважав, що заплатив надто велику ціну для того, щоб бути поетом». Щоб бути поетом… 1948 року Нобелівську премію з літератури присудили англійському поетові американського походження, щоправда, під протести американських любителів поезії, яким приємніше вважати його американським поетом, який проживав в Англії. Сам же поет з юності наполягав на тому, що хоч його предки і переїхали жити в Америку, вони ніколи не переставали бути англійцями... Томас Стернз Еліот або, як увесь світ називає його Ті-Ес-Еліот, переїхав до Англії вже дорослою людиною, випускником Гарварда. Він знав і розумів світову поезію та літературу настільки, що майже відразу зблизився з колом Вірджинії Вулф. Він так розумівся на філософії, що Бертран Рассел став його найближчим другом. Він так творчо і серйозно ставився до релігії, що йому сприяв і часто розмовляв з ним глава Лондонської Католицької Церкви. Його ранні вірші увійшли до книги «Любовна пісня Альфреда Пруфрока» (1917), яку сучасники сприйняли як маніфест англо-американського модернізму – того мистецького спрямування, яке зуміло описати жахіття і парадокси такого непростого XX століття. В 1922-му Еліот опублікував свій найвизначніший твір – поему «Безплідна земля», що втілила повоєнні настрої «втраченого покоління». Він був з тих поетів, хто мав не лише винятковий поетичний дар, він мав дар формулювання ідей – в англомовному світі першу половину XX століття часто називають «ерою Еліота»… Поет-новатор, що зламав традиційний поетичний код – ритмічний, синтаксичний, граматичний, мав неперевершене почуття ритму і був майстром поетичного діалогу. У поезії Еліота можна порівняти з Джойсом в прозі, Ейзенштейном в кіно, Пікассо в живописі, Стравінським в музиці… Він був і залишається одним з найбільш шанованих і відомих поетів в англомовному світі. Написав порівняно небагато – томик віршів, приблизно чотири сотні статей, рецензій та есе, п’ять п’єс, декілька філософських праць. Він не вірив у натхнення і сприймав поезію як тяжку, виснажливу роботу. Він умів не повторюватися, коли тема здавалася вичерпаною. Він завжди сумнівався в цінності створеного. Критичний, глумливий, він не вмів захоплюватися, і в творах своїх близьких знайомих бачив масу недоліків, а повоєнну літературу, особливо поезію, взагалі не вважав вартою уваги. Письменницьке оточення не раз засуджувало Еліота за його релігійність, консервативні політичні погляди і несправедливість ряду критичних оцінок, які він сам намагався в похилому віці переглянути. Цей допис до ювілею поета підготували бібліотекарі бібліотеки-філії № 1 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. Томас Стернз Еліот народився 26 вересня 1888 року в американському місті Сент-Луїс. Він був наймолодшим сином у багатодітній родині, яка славилася своїми традиціями і давньою історією… P.S. Старий Опосум – так поет зазвичай підписував свої смішні чи в’їдливі твори. Він дуже любив котів, і жартома, відпочиваючи, написав про них дивовижну книжку «Підручник старого опосума з практичного кішкознавства», яка одразу ж полюбилася і дорослим, і дітям. Настільки, що композитор Ендрю Лойд Вебер створив за її мотивами не менш знаменитий мюзикл «Кішки». Знаймо, бо ми того варті!
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України