Тампонажники з полтави – одні з перших ліквідаторів аварії на чаес. #35_років_уроків

19.04.21, 14:53

Одним із перших ступили на знівечену землю працівники великого і дружнього колективу «Укрнафта», зокрема працівники Полтавського тампонажного управління. Про це розповідає документально-публіцистичне видання «Дзвони Чорнобиля» (Полтава, 2006 р.). Це спогади учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, що в числі перших опинились у найнебезпечнішому місці аварії – біля самого реактора. Всі без винятку підприємства нафтогазової промисловості були максимально задіяні в боротьбі з радіоактивною катастрофою. Упродовж травня – червня 1986 року працівники Полтавського тампонажного управління, на чолі з головним інженером Шигаєвим Семеном Михайловичем, стали безпосередніми учасниками зведення захисного бар’єру між реактором і оточуючим світом.

В перші дні аварії фахівці готували спеціальну техніку до роботи, робили обв’язку агрегатів із загальним трубопроводом, по якому цементний розчин подавався на завал зруйнованого 4-го енергоблоку, що знаходився на відстані 300-400 метрів від агрегатів. Вони заправляли цементозмішувачи цементом і подавали розчин на завал.

Фахівців міняли через кожні 10-20 днів, у залежності від дози отриманого опромінення, хоча це було умовно, тому що дозиметри або не працювали, або їх зашкалювало. В основному людей змінювали за висновками медперсоналу, але очевидці стверджують, що особисто Семен Шигаєв працював по декілька змін без відпочинку.

Робота продовжувалась доти, поки техніка сама не почала випромінювати радіацію до такого ступеня, що з нею стало небезпечно працювати. Було підготовлено спеціальне місце для поховання техніки – її різали на вузли і проводили поховання. Цим теж займались працівники Полтавського відділення виробничого об’єднання «Укрнафта».

Щороку на могилу Семена Шигаєва у пам’ятні дні приходять його посивілі хлопці. Вони довго стоять біля його могили, схиливши голови і не соромляться сліз…

Бо найвища нагорода – то людська пам’ять і шана.