19 грудня весь християнський світ відзначає День святого Миколая Чудотворця, архієпископа міста Міри Лікійської, який жив у ІІІ-ІVст. Усі ми знаємо, що саме цієї ночі як усі поснуть, на золотих санях прилетить Миколай – із білою бородою, в теплому кожусі, а головне – з великим мішком подарунків. Цього дня навіть дорослі починають вірити в дива, а діти з нетерпінням чекають ранку, щоб зазирнути під подушку або в чарівний чобіток, адже так приємно отримувати подарунки!
Хто ж він, святий Миколай? Працівники бібліотеки-філіалу №13 пропонують зазирнути до давньої легенди про Миколая Чудотворця.
Коли святий Миколай був маленький, він жив на березі Середземного моря в римській провінції, де колись була древня країна Лікія. Народився він близько 270 року в місті Патарі. Народження Миколая було справжнім дивом. Його батьки – Феофан і Нонна – були вже літніми й належали до одного з найвідоміших та найбагатших лікійських родів. Їх поважали за доброту і чесність, і все у них було добре, але в їхньому будинку ніколи не звучали дитячі голоси. Якось Нонна запропонувала чоловікові піти в храм, щоб дати обітницю: якщо у них народиться дитя, вони присвятять його Богові. І Бог подарував їм сина. Щасливі батьки назвали його Миколаєм. Вже з перших днів хлопчик почав тішити й дивувати навколишніх: він лежав у колисці й посміхався кожному, хто входив у дім. А коли священик здійснював над ним обряд хрещення, Миколай раптом самостійно став на ніжки й стояв у купелі. Миколаєві було років десять, а його вже знали й поважали як дорослого чимало жителів міста. Завжди є люди, які потребують допомоги, але не всі це зауважують й допомагають. А Миколай завжди бачив кому потрібна допомога й допомагав, піклувався про вбогих та нужденних. Миколай рано навчився читати. Він читав й перечитував божественні книги, мріючи, що, може, колись буде гідним нести людям слово Боже. Благочестиві батьки виховували свого сина в християнському дусі, а дядько Миколая, який був патарським єпископом, дбав про його освіту.
Досягши юнацького віку Миколай, під керівництвом свого дядька, почав долати щаблі церковного служіння. Спочатку був ченцем, потім дияконом, а за кілька років прийняв сан пресвітера (священика).
Близько 300 р. в м. Мірі вибухла велика епідемія. Миколай, незважаючи на небезпеку, допомагав хворим, утішав їх. Під час цієї епідемії померли його батьки. Миколай успадкував велике багатство, яке роздав бідним і нужденним. Після смерті єпископа Міри обрали владикою Миколая. У цьому високому сані святий Миколай не тільки не змінив своєї милосердної поведінки, навпроти, його доброчесність ще більше засіяла. Жив він дуже скромно та з любов`ю допомагав всім у біді. Великий святий дожив до глибокої старості й помер у 342 році. Його поховали в храмі міста Міри, потім святі останки перевезли в місто Бари. Святий Миколай був прикладом християнського життя: він не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти. Не дивно, що з його ім’ям пов’язана традиція, яка сягає XII століття – давати допомогу та стипендії в школах. Пізніше цей звичай перетворився в дарування, особливо дітям, у надвечір’я свята святого Миколая подарунків.
Щиро вітаємо усіх із Днем святого Миколая! Нехай це свято сповнить вашу оселю щастям, теплом і любов’ю, а святий Миколай благословить на добрі справи й принесе мир, добро, радість, розуміння й бажані подарунки! Вірте в чудеса, вони збуваються!
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України