Світ навколо нас складається з тих кольорів, якими розмальоване наше серце. Або яким серцем ми відчуваємо світ.

Світ Кості Пластініна – різнокольоровий. Ні, не як веселка, а як дитячий калейдоскоп! Пам’ятаєте: повернеш і вже інший світ кольорів.

З Костею ми знайомі давно. Він любив подовгу гортати історичні книги, довго вибирав, інколи, навіть, не взявши жодної. Історію він любить і знає.

А от, що юнак із інвалідністю створює шедеври, оволодівши мистецтвом печворк – це було відкриття! Вміло поєднавши оригінальний вид мистецтва та бажання показати, що нічого неможливого немає, Костя надихнув своїм прикладом інших: «Використовуючи різнокольорові клаптики тканини можна створити яскраві орнаменти та химерні малюнки»,- каже він. І,посміхнувшись, додає: «Хороший спосіб зайняти себе чимось цікавим». І щиро дарує свої мозаїки з клаптиків: «На пам’ять!».

Ми отримуємо в житті те, чим ділимося самі. На позитивні вчинки світ дарує нам любов і гармонію, а Костя створює свою гармонію, даруючи близьким, рідним, знайомим цілий світ любові. «Вишити картину – це передати свої почуття і відчуття. Коли вишиваю, я створюю простір любові». Скільки ж потрібно терпіння, натхнення, бажання творити! Про людей з інвалідністю кажуть: «люди з обмеженими можливостями(фізичними)». Але тільки не в силі духу. Тому картини у нього випромінюють силу, мужність, позитив.

«Ікону Миколи Чудотворця Костя захотів вишивати сам, - пояснює його мама. – Хотіла відмовити, бо це ж серйозно. Але син вирішив і зробив!».

Спілкуючись з людьми з інвалідністю - Костею, Олександром, Євгеном, Танею, Надією-користувачами нашої бібліотеки - ми ні за яких обставин не чули, щоб вони жалілися на життя. Олександр після травми, щоб «не впасти в депресію», навчився створювати із сірників храми, палаци. Таня, «схопившись за останню надію», тепер в картинах створює цілі світи. У Євгена в руках дерево оживає, а тендітна Надійка може годинами «вдихати життя» у м’які іграшки. Це творчі, неординарні особистості, які живуть повноцінним життям, створюють навколо себе позитив, красу, хоч і мають статус «людина з інвалідністю».

Слухаючи їх, хочеться сказати словами Олі Берези: «Друзі! Ніколи не сумнівайтеся, що у Вас є крила, хоча Ви їх і не можете бачити. Вони є! Коли ми чогось не бачимо – це не означає, що цього не існує». Літайте! Творіть! Даруйте позитив навколо себе! Навчіть нас відчувати цей світ і розмальовувати його серцем!