Історія українського народу – це літопис великомученика. Майже кожне століття позначене голодними роками, епідеміями, спустошливими війнами. Проте найбільших втрат зазнала Україна у ХХ столітті через штучні голодомори, організовані більшовицькою владою.
На початку 1922 року голодна катастрофа накрила Україну, де почалося масове вимирання людей. За висновками судової історико-джерелознавчої експертизи під час масового штучного голоду 1921-1923 років в УРСР від протиправних дій комуністичного тоталітарного режиму загинуло 3 500 000 українців.
Оскільки світ і надалі залишався глухим до цієї української голодової катастрофи, то повторилася вона знову, вже після Другої світової війни…
Закономірність голоду 1946-1947 років полягає і в тому, що «поки нація, від імені якої здійснювався геноцид, не покаялася, чи не понесла покарання, вона здатна повторити подібні злочини проти людства» (Г.Габріелян).
Неможна не згадати про жахливу трагедію для українських дітей. Московський уряд довів населення України до безпросвітних злиднів, до страшного голоду і діти перші почали від нього вимирати, масово, сотнями тисяч… Москва усе загарбала в українського народу – його плодючу землю, його волю, його вільну думку, вона відняла дітей і свідомо вперто нищила їх.
Про цей важкий період життя українського народу ви більш детально можете дізнатися, переглянувши віртуальну виставку «Стежини скорботи: Голодомор в Україні» або ж завітавши до Центральної бібліотеки Полтавської МТГ, на полицях якої набагато більше книг даної тематики.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України