«Справа Василя Стуса» від знаного історика та журналіста Вахтанга Кіпіані
16.01.24, 09:51
За проектом «Незламні та хоробрі: письменники у ЗСУ» Вахтанг Кіпіані — український історик, журналіст, співавтор медіаресурсу «Історична правда», лауреат Премії імені Георгія Ґонґадзе, викладач, засновник Музею-архіву преси. При спробі ворожої держави захопити Україну Вахтанг Кіпіані не зміг стояти осторонь, тож добровольцем пішов на війну.
Про творчий шлях Вахтанга Кіпіані розкажуть у публікації працівники Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. «Світ глобальний і українці мають бути там, де у них є перспектива і безпека. Але. Водночас це виклик — треба наближати Україну до стандартів Європи й Канади. Це не поверне більшість тих, хто уже виїхав, але зробить гідним життя тих, хто не збирається нікуди їхати, навіть маючи таку можливість. Після цієї війни у нас знову буде відкрито вікно великих можливостей через неабияке згуртування суспільства», — зауважив він.
Правду, яку описав Вахтанг Теймуразович у книзі «Справа Василя Стуса», бояться росіяни, тому вже під час повномасштабного вторгнення книгу вилучили з бібліотек на тимчасово окупованих територіях.
У книзі описана правда про кримінальну справу, життя і смерть Василя Стуса. Видання містить архівні документи з кримінальної справи поета, покази свідків, листи з тюрми, спогади його близьких та друзів. Ознайомившись із наведеними матеріалами, читачі дізнаються про невідомі факти щодо життя, ув’язнення та загибелі Стуса, які зберігали під грифом «Секретно». У жовтні 1990 року Вахтанг Теймуразович брав участь у студентському голодуванні на Майдані Незалежності в Києві. З травня 1996 по травень 1997 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України у Центральній телерадіостудії Міністерства оборони України.
Пан Вахтанг працював у ЗМІ кореспондентом, головним редактором різноманітних газет, автором суспільно-політичних та історичних телепрограм. З 1984 року колекціонує газети та передвиборчі матеріали (у колекції понад 30 тисяч одиниць).
Навіть під час війни він продовжує дбати про Музей-архів преси. Наприклад, він координує доставку цінних періодичних видань та книг від українців з усього світу. Він також ділиться спостереженнями про повсякденне життя під час війни та роздумами про те, що кожен із нас переживає зараз.