Про відважного, мужнього воїна у публікації розкажуть працівники Центральної бібліотеки Полтавської МТГ.
«Книга про весну-літо 2014-го. Про ті яскраві, хвилюючі, а часом страшні події, які ми переживали тоді. І про життя. Спілкуванню у книзі відведене важливе місце. Книга може дати відчути і зрозуміти важливість спілкування у складні моменти життя. Книга для тих, хто хоче пережити яскраве та цікаве життя на межі, зазирнути глибше».

Максим Петренко до війни працював програмістом, викладав в Університеті «Україна», брав участь у міжнародних змаганнях роботизованих платформ та готував до таких змагань студентів, а коли почалась війна, вперше взявши до рук вогнепальну зброю, став на захист України, потрапивши у новостворений добровольчий 2 батальйон оперативного призначення при Національній гвардії України, який пізніше отримав назву Батальйон оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького.

Як розповідав Петренко, навіть не думав бути письменником, але пережитий досвід не полишав його: «Почати писати мене змусили флешбеки. Бажання увічнити пам’ять полеглих побратимів. Бажання віддячити за підтримку. Бажання показати, що для мене це все значило. Врешті-решт, бажання залишитися у цьому світі».

Для того, щоб випустити власну книжку, письменник навчився верстати та створювати макети. Текст намагався створювати чітким та зрозумілим, щоб читачі вловлювали ідеї, які він вкладав.

У червні 2019 року Максим Петренко презентував свою книгу у Слов’янську, на відкритті меморіалу на місці блокпоста №1, в боях за який він сам брав участь.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Максим знову повернувся у горнило битв. Влітку 2022 року його оголосили безвісти зниклим. Сподівалися, вірили. Але, згодом, підтвердили його загибель після проведення аналізу ДНК...

«Для того, щоб у твоєму житті не виникло порожнечі, маєш зайнятись справою, важливості якої буде достатньо, аби майбутнє видавалося не менш яскравим, ніж минуле» (Максим Петренко).