Один з пріоритетів соціально-педагогічної діяльності Софії Русової і Володимира Галактіоновича Короленка – це допомога в позитивній соціалізації особистості, зокрема в інтеграції у суспільство, допомога в її розвитку, освіті, вихованні.

Відомо, в 1900 році В.Г.Короленко переїхав на постійне місце проживання у Полтаву. «В Полтаві панував на той час ліберально-лагідний настрій» – напише Софія Русова; вона саме в цей час теж приїздить з сином Юрком до Полтави. «Полтава тих років жила досить інтенсивним культурним життям», – згадує Русова, адже в місті організовано історично-етнографічний музей, влаштовано «Гоголівський дім» з читальнею і книгарнею, проведено залізницю Київ-Полтава.

Софія Федорівна Русова У Полтаві організовує дитячий садок на 2 групи; «У нас часто збирались, співали, звісно, українських пісень», збиралися «невинні журфікси», обмірковували різні чергові справи: відбудову хати Котляревського, ілюстроване видання «Енеїди», влаштування 100-літніх роковин першого видання творів письменника»; «Одного разу був запрошений до нас милий В.Г. Короленко, – повідомляє Софія Федорівна і тут же додає: «У Короленка бували теж журфікси, у нього збиралась … інтелігенція…. На цих журфіксах подавались різні новини …, як літературні, так і політичні, і читались листи з різних далеких місць заслання, конспіративно збирались гроші на арештованих та на нелегальну літературу. Взагалі, це було «огнище», так само як і помешкання Русових». Софія Русова згадує, як під час відзначення 25-літнього ювілею статистичної праці О.О. Русова («цілий ювілей мав характер такої щирості, такої глибокої пошани і любові до ювіляра, увечері був концерт, було справжнє свято, так багато з’їхалося українців… багато киян, харківців, уся полтавська молодь і старші громадяне…») «не встигли всі гості роз’їхатися з Полтави, ще всі адреси, телеграми лежали не сховані у нас у вітальні, як уже ранком прийшли жандарі…».
Письменник-гуманіст В.Г. Короленко (праведник, “адвокат слабких і пригнічених”, “совість інтелігенції”, “моральний геній”, “апостол дієвої любові”) як політично неблагонадійний і «державний злочинець» неодноразово піддавався арештам і засланням. Шість довгих років письменник і поборник громадянських прав людини провів у засланнях. Русова теж занотує: «Почалась нова ера – арешти сина. Але … не минало й мене». Софія Русова пережила шість арештів і тюремних ув’язнень в різних містах України…

Полтавці горді причетністю видатної діячки до нашого краю: у місті є провулок родини Русових, ім’я Софії Русової носить навчальний заклад Полтавський мистецький ліцей ім. Софії Русової, у закладі відкрито галерею імені Софії Русової, де на шести стендах розміщена інформація про Софію Федорівну Русову (біографія, педагогічні твори, полтавський період життя, соціально-педагогічна діяльність за кордоном тощо), з якою щоденно можуть познайомитися здобувачі освіти та гості закладу.