Соняшник – мандрівник. Він прибув до Іспанії на одному з кораблів, що відкрили Новий світ в далекому 1510 році. Жовтогаряче диво згодом засяяло по всій Європі. Карл Лінней назвав цю рослину «сонячна квітка однорічна». Назва рослини й нині у багатьох народів світу містить у корені слово «сонце». У Польщі, наприклад, її звуть «слунечником» (сонце по-польському – слунце); в Болгарії соняшник - слънчоглед; у сербів сонцекруг; по-вірменському – аревадахік (квітка сонця). Грузини називають рослину мзесумзіра. Це означає «той, що увесь час дивиться на сонце». Німецькою мовою соняшник – зоненблюме (сонячна квітка); англійською – санфлауер (квітка сонця). Соняшник – символ нашого постійного зачудування довколишнім світом.

Літературу про цю яскраву та корисну рослину ви знайдете в фонді бібліотеки-філіалу №5.