Віктор Неборак: сучасний український поет, прозаїк, літературознавець, перекладач та есеїст. Один із співзасновників літугрупування Бу-Ба-Бу, учасник майстерні «Пси святого Юра». Автор поетичних збірок «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п’яту хату» (1999), «Введення у Бу-Ба-Бу» (2001), «Літостротон» (2001), «Вірші з вулиці Виговського» (2009) та автор… незавершеного роману «Пан Базьо та решта». Сьогодні, 9 травня, Віктор Неборак святкує свій день народження.
Його творчий шлях розпочався із педагогічної діяльності на Луганщині: працював тоді молодий учитель в одному з найвідсталіших радянських ПТУ, де юні учні мали за плечима кримінальні досвід – ось їх він і долучав до скарбниці української мови та літератури… Багато років по тому, в одному з інтерв’ю Віктор Неборак скаже так: «У мене колись виникла утопічна ідея, що літературу не потрібно робити шкільним предметом з відповідним оцінюванням знань, таким як фізика, математика тощо, а запровадити натомість години обговорення художніх творів. Учитель мав би право вибирати твори для обговорення з якогось переліку. Та ця ідея не має шансів у контексті тих усіх питань, пов’язаних зі складанням тестів, з тою нашою українізацією, яка ніяк не українізує українського суспільства. Мільйони українських учнів роками вчать-вчать цю літературну мову, а потім закінчують школи і говорять взагалі невідомо якою мовою. Напевно, щось вони не те вчать і не так вчать».
Поетичну творчість Віктора Неборака часто розглядають у контексті літературного угрупування Бу-Ба-Бу, що веде свій початок від 17 квітня 1985 року, коли Юрій Андрухович, Олександр Ірванець та Віктор Неборак створили на той час неофіційну літературну спільноту. Можна довго говорити про те, що бубабісти намагалися звільнити українську літературу від цензури, політичної заангажованості і бу-бу-бу та… Та, насамперед, це були молоді хлопці, які зневажали правила і прагнули самовираження. В час, коли точилася гостра дискусія, коли всі поети поділялися на метафористів та сповідальників, майбутні бубабісти вирішили, що без третього напрямку не обійтися: так і виник бурлескно-балаганно-буфонадний стиль. Після першого літературного вечора у Молодому театрі далекого 1987 року, автори прокинулися знаменитими: після цього закипіла робота. Вони зробили українську літературу інакшою: відкрили шлагбауми, завдяки чому ми маємо зараз дуже цікавий літературний процес.
За словами Юрія Андруховича, 1990 року «з Неборакової поетичної збірки «Літаюча голова» в українській літературній критиці почали говорити про постмодернізм і необароко».
Сьогодні Віктор Неборак з упевненістю називає себе класиком. І це дійсно так, адже епатажні молоді бубабісти з роками, ставши відомими завдяки своїй химерній поезії, нині – поважні письменники і критики з глибоким філософським пафосом. Хоча і про свій карнавальний період творчості вони говорять як про окрему епоху вже в новітній українській літературі.
Замість намагатися сказати про ювіляра щось особливе й нове – бібліотекарі бібліотеки-філіалу №1 Полтавської МЦБС пропонують ще декілька цікавих цитат з інтерв’ю Віктора Неборака.
«Поезія – це королева словесного мистецтва. З неї неможливо вирости, з неї можна тільки деградувати! Якщо людина перестає писати поезію і починає писати прозу, це означає, що вона на кілька рівнів себе занижує з погляду наповненості слова. Бо поетичне слово набагато потужніше і наповненіше, і тому багатьом менш доступне. А проза – навіть добра – фактично розпорошує те, що знайдено в поезії. Зверніть увагу, національні літератури переважно створювалися поетами, а не прозаїками. Хоча часто поети поєднують багато видів словесного мистецтва».
«Є поети, які ні на мить не забувають, що вони поети. А я нібито забув, що я поет. Я – пересічний житель отих багатоповерхівок. І чи вдасться мені щось написати від імені такого пересічного мешканця?.. Хоча, звісно, всі концепції розвалюються, коли книжка потрапляє на очі читачеві. Читач усе побачить своїм власним поглядом. І слава Богу, якщо побачить інакше».
І, насамкінець, що побажає Віктор Неборак нашим читачам?
«Читати. І бути вимогливим у своєму читанні, не робити над своїм смаком насильства. Коли щось не подобається – відкидати. Оберігайте свою свідомість від сміття».
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України