Він вважає, що поезія – жанр доволі маргінальний, і вірш може написати кожен. Як доказ, студентам Острозької академії, у якій викладає курс «Літературна творчість», Олександр Ірванець розповідає історію про сеньйориту Велескес: жінку, яка ще за молодих років написала пісню «Бессаме мучо», а все життя пропрацювала медиком…
Олександр Ірванець – один з головних іроністів української поезії, але посеред веселих або знущальних текстів часом несподівано постає абсолютно зворушлива лірика…
Мені тебе мало
В долонях й у світі,
У ліжку й надворі,
У вічності й в миті.
Мені тебе мало
В обіймах й дотиках,
В дурних телефонах
Й скажених бажаннях.
Мені тебе мало
На фото й в записках,
В очах і у сонці,
В віршах і на дисках.
Мені тебе мало
В повітрі і в каві,
В траві і у небі,
В осінній печалі.
Мені тебе мало
У зорях і в квітах,
У темряві й світлі,
У спогадах літа.
Мені тебе мало…
А серце так просить,
Щоби не стало
Мені тебе досить.
Якось поет зізнався, що замолоду писав гарну лірику, але з віком його лірична частина зменшилася, усохла, затвердла і знає собі ціну, натомість саркастична – розрослася, роздулася і обгорнула її всю… Вірш «Раптово усі поставали борцями...» читає журналіст та фотограф Олександр Трохимчук.
Олександр Ірванець відмовляється від внесення його творів до шкільної програми, бо йому страшно подумати, що якась дитина, не вивчивши напам’ять вірш Ірванця, отримає двійку. І зрештою ця маленька людина зненавидить і його, і всю українську літературу... Ось, такий він – лірико-іронічний чи іронічно-ліричний філософ. Вирішуйте самі – читайте вірші, читайте п’єси, читайте, бо ви того варті!
Поет, прозаїк, драматург та перекладач і викладач Олександр Ірванець відсвяткував своє 60-річчя 24 січня 2021 року.