Словопошуки. Ars Poetica

23.03.21, 11:53

Вона повсюди…

Люди літають у космос, досліджують морські глибини, говорять одне з одним, перебуваючи в різних точках світу, винаходять ліки проти різних хвороб, будують пісочні замки, які за мить зносить хвиля, і вперто не помічають в усьому цьому поезію… А вона – повсюди…

Це така форма абсолютної правди. Це і любов, і слід сльози на щоці, і трамвайний дзвінок на залитій сонцем площі, і кіт, що сонно мружиться на гаражі посеред весни…

Щороку 21 березня світова спільнота відзначає Міжнародний день поезії. ЮНЕСКО закріпила цю дату за поезією 1999 року, звертаючи увагу на тих людей, чиїм єдиним інструментом є слово та заохочуючи держави до промоції читання, писання, видання та вивчення віршованих текстів по всьому світу.

Чи достатньо написати кілька віршів, щоб називатися поетом? Якщо ж ні, то де той кордон, за яким те, що ти робиш, з придихом називають поезією, а тебе – поетом? Чи пролягає він за вмінням нанизувати слова й задавати ритми, довершено жонглювати метафорами й епітетами або писати так, щоб чіпляти за живе, збурювати почуття й діставати на поверхню щемливі спогади, робити невагоме вагомим, а може, за вмінням відчувати порухи свого часу, бути зі своїм словом тут і сьогодні, на варті правди й справедливості?..

Як визначають поезію самі поети? Чи питають себе, навіщо вона?.. Шукаймо відповіді на сторінках поетичного записника від бібліотеки-філіалу № 1 Полтавської МЦБС «СЛОВА».

Що дає поезія поету, а що – читачеві? Кому важливіші ті виплекані й написані стрункими чи, навпаки, рваними рядками слова-почуття? Творцю, який має нагальну потребу випустити їх на волю, стати почутим, чи читачеві, який, усвідомлюючи це чи ні, прагне в поетичних рядках віднайти себе чи заховатися від світу.

Кожне прочитання поезії – це як нове народження тексту…

Читаймо, бо ми того варті!