Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року в місті Ходорів Львівської області. У 1956-1961 роках навчався у Львівському університеті на філологічному факультеті. Після завершення навчання працював у Львівському обласному архіві. До арешту, 11 серпня 1972 року, він розповсюджував самвидав – у такий спосіб побачили світ перші його поетичні збірки. Про письменника кажуть, що він сам «ніколи не став на коліна перед злом» і іншим не дав цього зробити.

У 1972-му Ігор Калинець був засуджений на 6 років ув’язнення суворого режиму і 3 роки заслання. Вирок суду займав 25 сторінок, де доводили, що буцімто вірші «становлять велику загрозу існуванню радянської влади та монолітності СРСР». Перебував у Пермських концтаборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Семеном Глузманом. На засланні у Забайкаллі був із дружиною Іриною Стасів-Калинець.

Повернувшись у Львів, подружжю Ігореві та Ірині Калинцям відмовляли у прописці у їхньому помешканні.

У 1992 році Ігор Калинець удостоєний Шевченківської премії за книжку вибраних поезій «Тринадцять аналогій». Живе і працює у Львові. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Ігор Калинець – автор 17 поетичних збірок, численних прозових творів, публіцистичних статей.

Книга «Поезії» є у фонді бібліотеки-філіалу №5.