Славетний полтавський різьбяр

07.02.22, 14:34

Його твори є у колекціях, мабуть, усіх полтавських музеїв. Майстер, що присвятив свої твори людям та подіям рідного краю, продовжує у них жити. Тут ідеться про українського живописця, різьбяра та скульптора-аматора Якова Олександровича Усика, котрому 9 лютого ц. р. виповнюється 150 літ від дня народження. З його іменем пов’язують розквіт різьбярського мистецтва на Миргородщині.

Він корінний уродженець Полтавської губернії. Народився 9 лютого 1872 р. в с. Мар’янське Миргородського повіту. Попередні покоління його роду були кріпаками поміщиків Лук’яновичів. У церковно-приходській школі рідного села отримав початкову освіту. З дитинства мріяв малювати. Та шлях до опанування азів професіоналізму торувати довелось нелегко. Навчався у містечку Хомутець у місцевого іконописця Дмитра Рудича, недовго працював маляром на Миргородщині. Пізніше Я. Усик згадував, що саме у цей час виникло захоплення різьбою: у Хомутці, в маєтку Муравйових-Апостолів, він бачив унікальні різьблені взірці, чимало дерев’яних скульптур. Хотілось і йому віртуозно різати по дереву.

Згодом виїхав до Катеринослава, де працював на вагонобудівному заводі. 1900 р. подався на заробітки до Красноярська. Відомо, що і там він працював як художник, – створював декорації для робітничого театру, грав у місцевому оркестрі. Через робітничі заворушення потрапив до в’язниці на 4 місяці, звідки був етапований до Миргорода під нагляд поліції. З 1907 по 1918 рр. працював у Києві та Миколаєві. Перша відома робота майстра – різьблений портрет Т. Г. Шевченка.

Від 1918 р. постійно живе у Миргороді, працює у художньо-промисловій школі та на курорті. Становленню його таланту допомогли видатні мистці – скульптор Ф. Балавенський, живописці Ф. Красицький, О. Білоскурський, В. Кричевський. Але найбільше вплинув на Якова Усика Опанас Сластьон. Разом вони ходили малювати околиці Миргорода, створювали декорації для театру, долучились до заснування місцевого музею. 1929 р. Я. Усик став членом Асоціації художників Червоної України.

Разом з дружиною Іриною Яків Олександрович виховав двох доньок – Людмилу та Лідію. Вони навчались у Миргородській гімназії, вік прожили у рідному місті.

У час німецької окупації митець виконав барельєфи Т. Шевченка, кобзаря М. Кравченка, М. Гоголя. У його доробку були також портрети вождів – В. Леніна, Й. Сталіна, М. Горького, С. Будьонного.

Погрудний портрет І. П. Котляревського для музею поета у Полтаві майстер виконав 1950 р. Це вертикальне рельєфне зображення із усіма точними пропорціями, вивіреною композицією образу та з дуже коректно підібраною рамою для портрета, котра надає роботі завершеності і водночас не відволікає на себе увагу. Вочевидь, це була робота «на замовлення», адже саме у той час музей почав формувати свою колекцію. Наразі цей портрет можна бачити в експозиції 2-го залу літературної частини музею.

1951 р. творчість різьбяра була відзначена орденом «Знак Пошани».

Майстерню Я. О. Усика у Миргороді відвідувало багато учнів, найвідоміший серед них – Василь Кваша. Відомо також, що у середині ХХ ст. Я. Усик писав ікони для Миргородської Всіхсвятської церкви.

Я. О. Усик прожив довгий вік – 89 років. Помер різьбяр 6 лютого 1961 р. і був похований на Всіхсвятському кладовищі. Його іменем названа вулиця у Миргороді. А його твори – це одна із сторінок мистецької слави Полтавщини.