Григорій Савич Сковорода в українській культурі – одна з найпомітніших особистостей, його творчість із плином часу дедалі більше вабить до себе нові покоління. Він дивував сучасників різнобічними талантами, енциклопедичними знаннями, відповідністю духовних прагнень своїм вчинкам, його творчість поправу є надбанням не тільки української, а й світової культури.

Твори Сковороди – це серйозні роздуми над сенсом і сутністю життя, над взаєминами між людьми, між людиною й природою.

Життя філософа було взірцем не тільки для його сучасників: багато чого можемо в нього навчитися і ми, бо ж такі риси, як сміливість думки, непохитність ідеалів, вірність своїм переконанням, душевна щедрість, жадоба знань завжди спонукали людину до самовдосконалення. Поет І. Драч писав: “Сковорода був духовним мечем своєї доби”.

Світ у розумінні Сковороди – це спосіб життя тогочасного суспільства, принцип стосунків між людьми. Безтурботне життя, обжерливість, розкіш – усе це слабкості людської вдачі, що прирікає людину на нещастя. Таким чином, світ у нього асоціювався з нещастям, з недолею.

Григорій Савич цінував відвертість, скромність, свободу, він часто повторював, що щастя – у пізнанні себе, своїх нахилів, здібностей. Учення про «сродну працю» тісно пов’язане з його розумінням життя як театрального дійства, де кожен виконує свою роль, і, щоб добре зіграти, треба вибрати таку роль, що відповідає його можливостям, бо від цього залежить щастя людини. А щастя – це головне до чого прагне людина, і філософ, як справжній мудрець, це прекрасно розумів.

Пошуки відповіді на запитання «У чому щастя?» відбилися і в поезіях Сковороди: «Щастя, де ти живеш? Горлиці, скажіть! В полі вівці пасеш? Голуби, сповістіть!…»

Залишив Сковорода заповіт і нам. Які слова, вчитайтеся: «Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами… Воно схоже до сонячного сяйва – відхили лише вхід у душу свою». Зі Сковородою неможливо не погодитися, бо він був справжнім лицарем духовності, її співцем. Поет і філософ вірив, що слово його впаде на «благодатну ниву», і народ український почує і повірить у силу Слова, зрозуміє, що щастя його в свободі йти власним шляхом. Власне кажучи, так і сталося, як колись мріяв Сковорода. В України свій, власний вистражданий путь, «з якого нас ніхто не зверне, а поряд з ним - ім’я Сковороди!». Вороги розгромили музей поета на Харківщині, а пам’ятник, що символічно, стоїть. Стоїть і буде стояти, а ворогам не знищити Україну, не знищити наш народ, нашого Сковороду