Шануймо традиції: українські вечорниці

31.12.20, 11:34

Традиції... Саме вони передають із віку в вік все краще, чого досягли наші предки. Ще століття тому в українських селах можна було побачити приклади давніх розваг сільської молоді: вулиці, музики, вечорниці, вечірки, досвітки, грища, попряхи, оденки тощо. Найколоритнішою розвагою молоді були вечорниці.

В бібліотеці-філіалі №7 проведення українських вечорниць започаткували ще в 2011 році. Хоча проведення вечорниць було запропоновано не тільки для молоді, але й для відвідувачів старшого покоління. Згадуємо, що на перших вечорницях співали, танцювали, а ще планували й рукоділлям займатись. Та зрозуміли, що ці дві справи все ж варто розділити.

Тоді й народилася ідея проведення вечорниць в два етапи: з розвагами – піснями, жартами та окремо – щось робити корисне й красиве.

Звідси йде уже історія створення гуртка для майстринь «Українські вечорниці», який успішно функціонує при бібліотеці до цього часу. А напередодні свята Андрія до читальної зали збиралося чималенько людей, щоб не тільки дізнатися про традиції українських вечорниць, але й послухати виступ колективу художньої самодіяльності, причому кожного разу запрошувався колектив, який жодного разу в бібліотеці не був. З яких країв тільки не були гості – із Калашників, Зінців, Щербанів, Степного, Судіївки …

На вечорницях знайомились і з полтавськими колективами: «Оберігом», «Полтавськими піснярами», «Родиною калиновою», «Берегинею», «Розсошаночкою», які в подальшому стали постійними і незмінними гостями бібліотеки.

В цьому році навіть створили свій невеликий колектив «Барвінок», який уже має свою першу невелику нагороду – диплом Полтавського міського центру соціальних служб для сімей, дітей та молоді за активну участь у мистецькому онлайн-марафоні «Мудрість талантами багата».

Не маючи можливості в цьому році провести українські вечорниці в звичайному форматі, працівники бібліотеки вирішили поділитися цікавою інформацією про ці чудові народні гуляння. Отже, давайте розсунемо рамки часу, і поринемо у старі добрі часи, коли збиралася на вечорниці...

На вечорницях повинен панувати неповторний дух жартів та веселих пісень, литися повноводною рікою мелодійна українська пісня, парубки силою міряються, а дівчата, наче квіточки, мліють від задоволення приготування вареничків та вишивання. Саме так проходили зимовими вечорами веселі українські вечорниці.

Всю цю красу і неповторність таких дійств передає картина Іллі Рєпіна «Вечорниці», яка була створена у маєтку Тарновських у Качанівці. Для її написання художник неодноразово відвідував навколишні села та замальовував сцени місцевих молодіжних розваг.

Найперше привертає увагу сама атмосфера дозвілля. Всі герої – сільські молоді люди, які після тяжкого робочого дня зібралися гуртом відпочити. Сюди прийшли і старші люди подивитись. Хтось завзято веде бесіду, хтось з кимось перешіптується, інші, замислившись, спостерігають за тим, що відбувається навколо. В центрі уваги пара, яка витанцьовує український народний танець – гопак. Поруч знаходяться музиканти, які грають на скрипці, дуді та бубні – звичних інструментах на народних гуляннях. Чудово передане різноманіття традиційного одягу українців, як жіночого, так і чоловічого, взуття, інтер’єру приміщення, в якому власне відбуваються вечорниці.

Художником чудово переданий і настрій, який був характерний для вечорниць: гомін, сміх, розмови, музика, співи.

Традиційно вечорниці проводились в оселі літньої жінки, удови або рекрутки. Дівоча громада домовлялась з господинею справляти в її оселі вечорниці.

Українські вечорниці не були однотипними: вони розрізнялися на святкові (недільні, весільні, прощальні та празникові) та буденні (досвітки). Вечорниці були справжньою школою молодої господині: тут дівчата вчились шити-пряcти, готувати та різним мудростям від досвітчаної матері. Ті знання, що дівчина не опанувала від матері, вона мала шанс засвоїти на вечорницях.

Особливими різновидами святкових вечорниць були празникові: тут до вечорничного колориту додавався святковий. Наприклад, вечорниці на Андрія з ворожінням, традиційними стравами та обрядами (кусання калити, ліплення вареників, сіяння конопель, ворожіння на взутті та балабушках тощо). Дівчата та хлопці ворожили разом, однак парубки (у деяких регіонах) намагалися завадити певним дівочим обрядам або й переграти їх на власну користь.

Закінчувались гуляння вечерею. Після вечері починались танці (окрім тих осередків, де дотримувались посту – там гуляння проходили без танців та з пісними наїдками). Веселощі часом тривали цілу ніч. Дівчата ворожили: клали під подушку гребінці, бинди, каптури, шматочки паперу з іменами хлопців, а ще ставили гілочку – як зацвіте до 13 січня, то чекати цього року сватів.

Закінчувалась пора вечорниць перед Великоднім постом. Молодь складала подяку господині, яка приймала вечорниці, та прощалися з вечорницями до наступної осені.