Біле латаття або його ще називають водяними ліліями, русалчиними квітами тощо – це єдина рослина у флорі України, яка існує мільйони років без будь-яких морфологічних змін. Тобто ми її бачимо такою, якою вона була ще за часів створення Світу. Послужлива пам’ять наших добрих дідусів і бабусь донесла до нас чимало дивовижних переказів і повір’їв про русалчині квіти. Подейкують, що їх не можна рвати дівчатам, тому що за це русалка може їх втопити. Кореневищу рослини приписували здатність охороняти людей, які йдуть у чужі землі. Його вкладали в ладанку і носили біля серця як амулет. Водяна лілія вважалася оберегом від недуг. Містичним ореолом оточена ця рослина і в інших країнах. В Італії є легенда про красуню Мелінду, яку вкрав болотяний цар-страховисько й одружився з нею. Від того шлюбу й народилося біле латаття, пелюстки якого нагадують колір обличчя Мелінди, а тичинки — золотаві коси красуні. Щороку вкриває Мелінда трясовину квітами, нагадуючи своїй згорьованій матері, що вона жива, вічно юна і царює над болотом. Через тисячоліття дійшла до нас грецька легенда про водяну німфу, яка палко покохала силача Геракла. Але той не відповів їй взаємністю, і німфа з горя обернулася на квітку білої водяної лілії. Тому й досі наукова назва рослини — "німфа біла". Люблять білі водяні лілії й працівники бібліотеки-філії №11 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. Цими днями тут відбувся майстер-клас, на якому діти власноруч виготовляли з паперу оповиту легендами квітку. Провела майстер-клас учениця другого класу 24-ої школи Юлія Удовиченко. Краса білої водяної лілії настільки магічна та захоплива, що й дорослі, які були на майстер-класі не втрималися і теж приєдналися до її виготовлення. Віднині ці лілії прикрашають імпровізований ставочок на території бібліотеки.
План роботи
Шукайте нас у соцмережах
Закони України